Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Архітектурна композиція в світлі міфопоетики

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
43
Мова: 
Українська
Оцінка: 

«Загибель богів». Образ поглинаючого Хаоса интерпретовано в кульмінаційному фрагменті фільма у водах озера Тагернзеє, біля яких гинуть штурмовики. Але, на відміну від Р. Вагнера і О. П. Довженка, Л. Вісконті не дає надії на майбутнє народження. Як натяк на таке, можна тлумачити вогонь; він проходить через увесь фільм, як міфологічний очищувальний вогонь. У фільмі інтерпретовано ще один образ міфоритуальної культури – «розгортання» світу від центру; у даному випадку – від замку Ессенбеків та від їхнього фамільного столу. В дусі міфопоетики фільм обігрує і світлові, і кольорові контрасти.

Тема поглинання і нарождення пронизує і фільм Ф. Копполи «Апокаліпсіс сьогодні». Її розкриття супроводжують міфологеми «путь», «поріг» та ін. Так, відпливання героя на катері подано на початку фильму як поглинання рікою. На протязі всієї «путі» по ріці змінюються просторові і світлові градації; їх зміни створюють «пороги», біля яких герой фільму, як герой міфу, проходить через смерть і під кінець путі перемагає «світове зло».
Тема «путі», «порогів», «жертви» відображена і в фільмах «Сталкер» А. А. Тарковського і «Конформіст» Б. Бертолуччі.
Таким чином, у різних видах мистецтва «працюють» міфологеми, які дають у сукупності уявлення про просторову модель світу – так званий Універсум – або її фрагменти. Це дозволяє говорити про них як про певну «метамову», що розкриває цю модель.
Розділ 3. Міфопоетика архітектури (просторова модель світу в архітектурній композиції).
Як підтвердило дослідження у другому розділі, композиція творів мистецтва видатних майстрів грунтується на відношенні людини до світу, до так званого УНІВЕРСУМУ. Мета дослідження в третьому розділі – по-перше, перевірити дійовість цих висновків по відношенню до архітектурної композиції; по-друге, розкрити її специфіку в універсальних якостях мистецтва в цілому. Відповідно до цієї мети, проаналізовано твори архітектури, що мають высокий професійний статус.
Порівняльний аналіз архітектурних шедеврів – від античності і середньовіччя до Відродження і Нового часу – дав змогу дійти тієї специфіки, яка впливає в архітектурі на виявлення УНІВЕРСУМУ. Ця специфіка визначається її матеріальною основою; по-перше, функціонально-утилітарними аспектами і, по-друге, природнім ландшафтом, який не вигадаєш, який є реальним і багато в чому визначає міфопоетичну просторову модель світу – основу архітектурної композиції. Ці два фактори обумовили шляхи руху в архітектурному обўєкті – реальну основу міфопоетичної «путі» – і можливості огляду архітектурного обўєкту. Так, від Еллади до сучасного Харкова матеріальна основа УНІВЕРСУМУ проявляється в архітектурі під час реального руху в реальному ландшафті.
Проведене дослідження наукових праць дозволяє стверджувати, що міфопоетичне осмислення Аттіки мало трактувати Акропольську скалу як Світову гору, і це осмислення проходило під час руху різних видів. Скеля в такій якості грала роль візуального фокуса під час підўїздів та підходів до Афін, коли два пагорби – біля мису Суній та в Элевсині – ставали фрагментами першого плану, що «кадрували» Акропольську скелю. Ця тріада гір у сукупності символізувала тричастинну міфопоетичну структуру світу – «небо-земля-вода» і виявляла міфопоетичні уявлення про Універсум. В аналізі простежено ту спадкоємність, з якою тричастинна космічна ідея розповсюджувалась від височин Аттики і Афін до заключної трійці статуй Афіни на верхній площадці Акрополя. Розкрито роль шляхів руху у проявленні цих міфопоетичних уявлень, в тому числі міфологеми «коло», яка простежується в композиції Афін – від обходу скелі процесією до поворотів на верхній площадці Акрополя і біля храму Ерехтейон. При цьому архітектура реалізувала і синхронно-діахронну структуру міфа, яку виявив К. Леві-Строс: ландшафтні і архітектурні форми змінювали одна одну в процесі руху, а внаслідок виникав асоціативний образ, у свідомості народжувалось певне єдине – певний символ сакральноі вічності, що наче зупиняє час. У цьому русі реалиізувались і інші міфологеми, наприклад, «путь», «поріг», «жертва», «цінність». Особливу увагу в аналізі приділено храму Ерехтейон, в якому міфопоетичні ознаки проявлені наибільш яскраво: і круговий рух, і подолання «порогів», «розчинення» у Хаосі-темряві і «народження» з хтонічного лона Землі. Кульмінація композиції виникала під час фінального розкриття на оточуюче Аттику море після виходу з темряви портика Кор; цим наче відбувалося метафорічне «прилучення» людини до світлих богів.
Специфіка київського ландшафту і шляхів руху обумовили іншу архітектурну композицію, але в ній так само міфопоетично трактувались ландшафтні та архітектурні форми. Старокиївська гора і Дніпро в міфопоетичній моделі світу символізують Світову гору і світові води. Ідея гори як моделі світобудови переходить при зведенні міста Володимира від Старокиївської гори до Десятинної церкви, а з появою міста Ярослава – до Софійского собору. Розростання міста на південний схід ускладнює його медіативну структуру – зводиться Печерський монастир з Успенським собором. Обидві домінанти доступні для огляду при підўїздах до міста. Успенський собор як архітектурна домінанта Києво-Печерськой Лаври увінчував верхівку крутого пагорба і як Світове дерево зўєднував «Верх» і «Низ». Він являв ефектне видовище з Дніпра та балок, відбиваючи опозицію «світло-темрява». Та ж опозиція проявлялась при погляді на залитий світлом Дніпро з верхньої площадки після виходу з темряви собору. Тут були присутні усі ознаки «небесного града»: положення «в центрі світу» і його фіксація вертикальною віссю; обгороджування «града» стінами, що відділяють «світ» від «не світу» та наявність у стінах воріт з орієнтацією по сторонах світу, з домінуванням «сонячної вісі» – схід-захід. Собор відмічав
Фото Капча