Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”)

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менше одиниці). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин й обладнання, його ремонт, інструмент і т.п.

Розподіл витрат на постійні та змінні дає можливість визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва й реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень [19, c. 266].

6. Витрати на виробництво діляться за календарними періодами на поточні, довгострокові й одноразові.

Поточні витрати здійснюються щодня в даному періоді або витрати, у яких періодичність менше місяця.

Довгострокові витрати – це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, що не планується завершити раніше ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат або одержання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

7. За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію й витрати періоду.

Витрати на продукцію – це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат відносяться всі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду – це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати [7].

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які до неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили й природних ресурсів [20, c. 404]. 

Склад витрат, які включаються до собівартості, не є незмінним, він може з тих або інших практичних міркувань змінюватися. Але при всіх умовах собівартість повинна найбільш повно відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Відповідно до „Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що була реалізована  у звітному періоді, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються:

-прямі матеріальні витрати (вартість сировини й основних матеріалів, покупні напівфабрикати тощо);

-прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робочим, які зайняті виробництвом продукції);

-інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амортизація тощо);

-загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів загально виробничого призначення тощо).

До собівартості реалізованої продукції не включаються наступні витрати, пов’язані з операційною діяльністю: адміністративні  витрати, витрати на збут та інші операційні витрати [9].

Розрізняють наступні види собівартості.

1. Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну й галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції служить реальним відображенням витрат підприємства на виробництво й реалізацію продукції.

Галузева собівартість відображає сукупні витрати на виробництво й реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто являє собою середню собівартість продукції по галузі.

2. В залежності від часу розрахунку розрізняють собівартість планову й фактичну.

Планова собівартість відображає індивідуальні витрати конкретного підприємства, які визначаються перед початком планового періоду  виходячи із прогресивних норм витрат ресурсів і  цін на ресурси, які сформувалися на момент складання плану.

Фактична собівартість – це  виражені в грошовій формі індивідуальні витрати конкретного підприємства за даних умов.

На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі щоденного оперативно-технічного й бухгалтерського обліку витрат на виконання робіт і виготовлення продукції. 

3. Залежно від обсягу витрат, які включаються в собівартість, розрізняють технологічну, виробничу, цехову та повну собівартість (див. рис. 1.1) [33, с. 231].

Технологічна собівартість являє собою витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію тощо, витрачені в процесі виготовлення продукції, а також безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції витрати на оплату праці з нарахуваннями і витрати, пов’язані з утриманням і експлуатацією устаткування, тобто витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції.

Виробнича собівартість - це витрати підприємства, пов'язані із процесом виробництва продукції: технологічна собівартість плюс розподілені загальновиробничі витрати.

Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Фактично це собівартість реалізованої продукції [33, с. 230].

Повна собівартість – це витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції. 

 

Рис. 1.1. Структура собівартості продукції

 

В залежності від особливостей структури собівартості прийнято виділяти такі галузі, виробництва і підприємства:

1) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості);

2) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

3) паливомісткі виробництва. Високу частку витрат у собівартості їх продукції становлять витрати на