Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”)

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
122
Мова: 
Українська
Оцінка: 

критичного обсягу, коли фінансовий результат дорівнює нулю.

Якщо підприємство виробляє значну кількість виробів, то метод змінних витрат дає змогу виміряти „внесок” кожного виробу у відшкодування постійних витрат та формування загального рівня рентабельності.
Значення цього методу полягає у тому, що він дозволяє:
-спростити облік собівартості, зводячи його до моделювання однієї змінної, а саме змінних витрат від обсягу та структури виробництва;
-досягти гнучкості та простоти при короткострокових розрахунках у сфері ціноутворення за системою, коли ціна дорівнює собівартості за змінними витратами, плюс націнка на покриття постійних витрат та формування прибутку.
Недоліком цієї системи є те, що дуже важко розрахувати націнку, до якої входять як витрати, так і прибуток. Поєднання в націнці витрат та прибутку робить цю систему непридатною для прийняття середньо- та довгострокових рішень [37, с. 102].
Отже, калькуляція собівартості необхідна для ціноутворення, визначення рентабельності окремих виробів, оцінки їхньої конкурентноздатності, встановлення напрямків витрачання коштів і відповідальних за їх економію або перевитрату.
 
1.3. Особливості формування собівартості на підприємствах борошномельної промисловості
 
Борошномельні підприємства призначаються для переробки зерна й виробітки борошна для того, щоб задовольнити потреби населення. 
Основна маса борошна виробляється із пшениці. Борошно одержують також з жита й у невеликій кількості з інших культур. 
В процесі переробки підприємства отримують:
 - із зерна пшениці – борошно вищого гатунку, першого й другого гатунку, макаронне борошно, ману крупу, висівки, мучку кормову пшеничну;
- із зерна жита – борошно хлібопекарське, висівки.
При підготовці зерна пшениці й жита до помелу виділяють відходи І й ІІ категорій (кормові) [11, с. 4].
При калькулюванні собівартості виробленої продукції на підприємствах борошномельної промисловості виникає питання: яким чином здійснити розподіл витрат, оскільки такий тип виробництва відрізняється від виробництв інших галузей, бо через особливості організації технологічного процесу й характеру вироблюваної продукції не можуть не випускати визначені їм сорти продукції.
Для борошномельної галузі характерно виготовлення декілька видів продукції, як основної так і супутньої. На певному етапі виробництва комплексні витрати для усіх видів одночасно виготовленої продукції або напівфабрикатів необхідно розподілити між сумісно виготовленими продуктами.
Виготовлення сумісних та побічних продуктів характерно для тих галузей, де виробництво одного продукту неминуче призводить до виробництва інших.
Сумісно виготовлені продукти – це продукти, які при завершені виробничого циклу з’являються одночасно і кожний з яких має самостійну ціну реалізації [48, с. 52].
Продукти, які виготовляються одночасно з іншими основними продуктами, однак ціна реалізації котрих значно нижча ціни реалізації інших, називають побічними. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.
Борошномельна галузь промисловості характерна тим, що при виробництві борошна вищого ґатунку виготовляється борошно І, ІІ, ІІІ ґатунків, манка, висівки та відходи двох категорій. Ці види продукції виготовляються одночасно і кожний з них має самостійну ціну реалізації. Відходи 1-ї та 2-ї категорій з’являються в процесі виробництва основного продукту – борошна, однак ціна їх реалізації значно нижче, тому їх можна назвати побічними, або відходами. Хоча інколи побічні продукти можуть мати і достатньо високу ціну. В залежності від рівня цін реалізації визначається критерій, є продукт основним чи побічним.
У господарській діяльності підприємства для прийняття управлінських рішень та управління основною діяльністю вирішальне значення має виробництво основних видів продукції, а вихід при цьому побічної продукції не істотно впливає на основне виробництво й спеціалізацію підприємства та є другорядним.
Подібність між сумісно виготовленими та побічними продуктами полягає в тому, що їх неможливо ідентифікувати як різні продукти до досягнення певного моменту в процесі виробництва, так званої точки розподілу. До досягнення точки розподілу віднести витрати на окремі види продуктів неможливо. Спрощена схема сумісно виготовляємих продуктів наведена на рис. 1.2 [48, с. 52]. Після досягнення точки розподілу витрати, яких потребують готові продукти для подальшої переробки та доведення до готовності, додають до собівартості сумісно виготовляємих продуктів.
 
Рис. 1.2. Схема сумісно виготовляємих продуктів
 
Отже, на млинзаводі розподіл витрат на змінні прямі (витрати сировини, палива, електроенергії, заробітної плати) та постійні, які включаються до виробничої собівартості 1 т кожного з видів продукції, викликає певні труднощі, оскільки виробництво є одноетапним, при якому виробляються всі види продукції одночасно, й ідентифікувати прямі змінні витрати на одиницю тої чи іншої продукції неможливо.
Якщо уся продукція, виготовлена за певний період, реалізована, то проблема розподілу комплексних витрат між конкретними продуктами не виникає. В такому випадку оцінка товарно-матеріальних цінностей запасів не потрібна, а для розрахунку прибутку необхідно вирахувати суму загальної собівартості реалізованої продукції з суми доходу від реалізації. Однак якщо у кінці звітного періоду частина продукції не реалізована. То витрати чіж продуктами необхідно розподілити.
Методи, які використовуються для розподілу комплексних витрат до точки розподілу, можна згрупувати за двома категоріями методів:
1) основою яких є вимірювальні фізичні параметри (вага, об’єм тощо);
2) в основу яких закладено допущення застосування можливості нарахування комплексних витрат за видами продукції пропорційно ринковій вартості цих продуктів.
Розглянемо кожний з методів.
1. За
Фото Капча