Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”)

4) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва. Дли них характерним є високий рівень механізації та автоматизації виробництва, а також фондоозброєності. Внаслідок цього у собівартості продукції значну питому вагу мають амортизаційні відрахування (підприємства нафтоперробної промисловості, виробництво електроенергії);

5) трудомісткі виробництва у собівартості своєї продукції мають велику частку витрат на оплату праці (підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування) [19, с. 271].

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

-оцінка рівня господарювання підприємства (за видами та об’єктами діяльності) та його структурних підрозділів;

-контроль за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

-визначення економічної ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;

-розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);

-визначення економічної доцільності та вигідності здійснення підприємницької діяльності за різними об’єктами господарювання;

-облік і контроль усіх витрат на випуск і реалізацію продукції;

-визначення оптимальних розмірів підприємства;

-економічне обґрунтування і прийняття будь-яких управлінських рішень

Таким чином, собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.

 

 

Розрахунок собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається калькулюванням, а документ, у якому оформляється цей розрахунок - калькуляцією.

Калькулювання собівартості продукції на підприємстві здійснюється з метою:

-визначення достовірної величини собівартості виробу (роботи, послуги) і всієї товарної продукції;

-контролю рентабельності виробництва окремих видів продукції;

-забезпечення порівнянності калькуляцій продукції для порівняльного аналізу;

-створити базу для визначення ціни;

-сприяти здійсненню режиму економії, розкриттю й використанню резервів [57, с. 115].

Калькуляція складається на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісяця, щоквартально, за рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції:

-планові (складають на основі прогресивних норм використання засобів виробництва й робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

-кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт і послуг для розрахунку відпускних цін);

-нормативні (складаються на основі існуючих норм використання засобів виробництва й робочого часу).  

Калькуляції, які за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називають звітними. Вони необхідні для контролю за виконанням планових завдань за собівартістю продукції й для виявлення резервів подальшого зниження витрат.

При калькулюванні встановлюються об'єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат і методики їхнього розрахунку.

Об'єкт калькулювання - продукція (робота, послуга), собівартість якої розраховується. До об'єктів калькулювання відносяться основна й допоміжна продукції (інструмент, запасні частини), послуги й роботи (ремонт, транспортування й т.п.). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства споживачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

В залежності від технології і характеру продукції об’єктами калькулювання можуть бути:

- один продукт (комплекс продуктів) в цілому по виробництву;

- один продукт (комплекс продуктів) за окремими процесами, стадіями, переділами, фазами виробництва;

- виріб (група виробів) по підприємству;

- виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад;

- вид робіт, послуг за структурними підрозділами підприємства;

- напівфабрикат;

- деталі, вузли.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру (у штуках, метрах, тоннах, кіловат-годинах і т.п.).

При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групуються за калькуляційними статтями [18, с. 272].

Відповідно до “Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості” витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) групуються за наступними статтями калькуляції:

-сировина й матеріали;

-покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств й організацій;

-паливо й енергія на технологічні цілі;

-зворотні відходи (вираховуються);

-основна заробітна плата;

-додаткова заробітна плата;

-відрахування на соціальне страхування;

-витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

-загальновиробничі витрати;

-втрати від браку;

-інші виробничі витрати;

-супутня продукція (вираховуються).

У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідної галузі й питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також поєднувати декілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті декілька статей калькуляції [7].    

Для вірного відображення інформації про витрати, які формують виробничу собівартість продукції, необхідно знати методи калькулювання. Метод калькулювання – це система наукового обґрунтування прийомів розрахунку собівартості продукції, робіт і послуг з метою визначення ефективності організації і технології виробництва, роботи окремих ланок виробничого процесу (бригад, дільниць, цехів, служб) [54, с. 258].

В процесі калькуляційних розрахунків використовуються наступні способи обчислення виробничих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг):

- вилучення із загальних витрат: відходів виробництва, витрат від браку, незавершеного виробництва, вартості попутної продукції тощо;

- підсумовування витрат при попередільному методі узагальнення даних про виробничу собівартість продукції та при виконанні замовлення протягом періоду понад один місяць;

- прямого розрахунку (у простих виробництвах витрати діляться на випуск продукції в натуральних одиницях);

- розподілу витрат