+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
52
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">Особлива складність Винниченкового художнього стилю розкрилася вже в його перших прозових творах. Піднесення натуралістичної конкретики до таємничої символіки з допомогою засобів експресіонізму та імпресіонізму дається взнаки вже в повісті “Краса і сила”. Надалі стиль письменника еволюціонує переважно в напрямку посилення в ньому рис авангардизму. А в останніх драматичних творах автора авангардизм парадоксальним чином поєднується з рисами неокласики, в чому можна угледіти ще один вияв його стильової багатогранності.
Суголосні стильовій багатогранності і провідні жанрові особливості Винниченкових творів. Однак розмаїті жанрові аспекти виразно підпорядковуються провідному з них, що значною мірою й зумовлює художню цілісність п'єс автора. Ранні п'єси автора належать до зразків інтелектуальної драми з провідним в ній засобом – дискусією, словесним двобоєм, що постає на ґрунті достовірно окреслених психологічно-побутових картин. Особлива багатогранність мистецької мови драматурга полягає зокрема в тому, що він прагне не безоглядно відкинути, а творчо переосмислити, здавалося б, уже зужиті традиції, і створює самобутні зразки інтелектуальної мелодрами, які приносять йому широкий успіх. Новітній мистецький інтелектуалізм, вишуканий психологізм сполучаються тут з яскравою видовищністю. Розширюючи коло творчих пошуків, Bинниченко надалі працює в жанрах сатиричної комедії та героїко-психологічної драми, досягає особливого успіху там, де поєднує ці жанрові аспекти з досвідом створення інтелектуальної драми й модерної трансформації мелодрами (“Мохноноге”, “Молода кров”), де сполучає ці жанрові аспекти між собою (“Пригвождені”, “Панна Мара”). Риси інтелектуальної драми, сатири, героїки даються взнаки у Винниченкових п'єсах і надалі. Але провідним жанровим аспектом більшості його драматичних творів, починаючи з п'єси “Між двох сил”, є трагедійність. Автор створює зразки рідкісного жанру новочасної трагедії, художньо осягаючи й передбачаючи проблеми, які принесло людству й не розв'язало ХХ ст.
Незважаючи на превалювання журливо-елегійних мотивів в драмах автора і трагедійну тональність його останніх п'єс, вони криють в собі життєствердний катарсичний заряд і отже попри свою незаперечну модерність розвивають вікові гуманістичні традиції європейської культури.
Основні результати дослідження висвітлено в таких публікаціях автора:
1. Сила краси. Проблеми поетики драматургії Володимира Винниченка. Монографія. – Сімферополь, 2001. – 340 с.
2. Контрасти та нюанси: Статті про творчість Володимира Винниченка. – Сімферополь: Доля, 1999. – 80 с. Друге видання – Сімферополь: Доля, 2001. – 80 с.
3. Над сторінками Лесі Українки: Статті, дослідження. – Сімферополь: Бізнес-Інформ, 1999. – 64 с.
4. По той бік правди і брехні: Особливості поетики п'єси Володимира Винниченка “Брехня”. Дослідження. – Сімферополь: Таврія, 2001. – 20 с.
5. Високість трагедійності: Особливості поетики п'єси Володимира Винниченка “Між двох сил”. Дослідження. – Сімферополь: Таврія, 2001. – 32 с.
6. Остання п'єса Винниченка: Дослідження. – Сімферополь: Таврія, – 2001. – 16 с.
7. Особливості поетики ранньої прози Володимира Винниченка // Ученые записки Симферопольского государственного университета. – 1998. – № 10 (49). – С. 41 – 45.
8. Становлення драматичного хисту Лесі Українки // Слово і час. – 1999. – № 8. – С. 6 – 10.
9. Леся Українка – теоретик неоромантизму // Филологические студии: Украинский межвузовский филологический журнал. – 2000. – № 1. – С. 7 – 14.
10. Про імпресіонізм драматургії Антона Чехова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – 2000. – № 13 (52). – С. 15 – 19.
11. В передчутті соціалістичного тоталітаризму (Про п'єсу Володимира Винниченка “Великий Молох”) // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 17. – С. 168 – 171.
12. Тенденції натуралізму й символізму в західноєвропейській драмі рубежа ХІХ – ХХ ст. // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 19. – С. 115 – 118.
13. Драматургічні пошуки Герхарта Гауптмана і їх відлуння в українській літературі // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 20. – С. 126 – 129.
14. Жанрово-стильові особливості п'єси Володимира Винниченка “Молода кров” // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 21. – С. 162 – 164.
15. Особливості поетики п'єси Володимира Винниченка “Базар” // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 22. – С. 168-171.
16. Психологічна мелодрама Володимира Винниченка “Чужі люди” // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 24. – С. 169-173.
17. Драматизм ранньої прози Володимира Винниченка (Оповідання “Антрепреньор Гаркун-Задунайський”) // Филологические студии: Украинский межвузовский филологический журнал. – 2001. – № 3. – С. 48 – 53.
18. В. Винниченко иджакий такъдирининъ фаджиасы [Трагічна доля творчості В. Винниченка]. – Йылдыз. – 2001. – № 4. – С. 142 – 146. – Кримськотатарською мовою.
19. В. Винниченконынъ “Эки къувет арасында” пьесасы акъкъында [Про п'єсу В. Винниченка “Між двох сил”]. – Йылдыз. – 2001. -№ 5. – С. 107-111. – Кримськотатарською мовою.
20. Между небом и бездной: О пьесе В. Винниченко, сохранившейся в русском варианте // Вопросы русской литературы: Межвузовский научный сборник. – Выпуск 7 (64). – Симферополь: Крымский архив, 2001. – С. 11-21.
21. Крим як антонім лиха у п'єсі Володимира Винниченка “Гріх” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. –