Драматичний цикл "Романтика" у творчості і долі М.І. Цвєтаєвої

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

 

АБДУЛАЄВА ОЛЕНА РУСТЕМІВНА

 

УДК 821.161.1-2 Цвєтаєва

 

 

 

10.01.02 – російська література

 

 

Харків – 2007

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Фрізман Леонід Генріхович, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, завідувач кафедри російської та світової літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Калашникова Ольга Леонідівна, Академія митної служби України (м. Дніпропетровськ), завідувач кафедри мистецтвознавчої експертизи та гуманітарної підготовки; кандидат філологічних наук, доцент Лаврова Олена Леонідівна, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, доцент кафедри зарубіжної літератури.

Захист відбудеться „19” червня 2007 р. о 15. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

 

Актуальність теми. Літературна спадщина М.І. Цвєтаєвої, одного з найбільш визначних російських поетів ХХ століття, досліджена глибоко. Крім авторитетних праць І. Кудрової, А. Саакянц, В. Швейцер, есеїв Й. Бродського, Л. Лосєва і Т. Венцлови, що не втрачають своєї актуальності, чимало досліджень присвячено окремим граням художньо-творчого феномена М.І. Цвєтаєвої. Об’ектом наукового вивчення здебільшого є поетична творчість, а проза письменниці залишається мало дослідженою. 

Театр М.І. Цвєтаєвої залишається на периферії дослідницької уваги, можливо, внаслідок неоднозначного ставлення до драматургії пошуків поетеси. Набуло популярності категоричне твердження “театр не сприятливий для поета, поет не сприятливий для театру”, яке неодноразово відтворювалось і безапеляційно використовувалось коментаторами п'єс М.І. Цвєтаєвої. Однак цей вислів у творчому мовомисленні поетеси, не може бути остаточним розв'язанням такої проблеми. Вивчення інших жанрів цвєтаєвської спадщини продемонструвало, що вона нерідко містифікувала, репрезентуючи свою прихильність принципам модерністської міфотворчості. Науковий інтерес становить факт існування восьми своєрідних і цілком самостійних п'єс, справжнього маленького театру, особливості якого залишаються недослідженими. Драматургічна спадщина М.І. Цвєтаєвої має бути прочитана в контексті основних філософсько-мистецьких тенденцій початку XX століття і пройти нове осмислення з урахуванням усіх позицій життєтворчості письменниці . 

М.І. Цвєтаєва зверталася до драматургії двічі: в Москві в 1918-1919 рр., і на еміграції, в середині 1920-х рр. Враховуючи особливості цвєтаєвської творчості російського та еміграційного періоду, слід відзначити характерні риси її драматичного письма: в обох випадках ми маємо справу з драматичними циклами, в межах яких п'єси пов'язані між собою єдиним настроєм, образами і тематикою. Генеалогічним підґрунтям цвєтаєвської драматургії, за ії коментарями були “Маленькі трагедії” О. Пушкіна та драматична трилогія О. Блока. Дисертаційна робота присвячена найменш дослідженій частині драматургічної спадщини поетеси - п'єсам 1918-1919 рр., об'єднаним М. Цвєтаєвою під заголовком “Романтика”. Вони написані спеціально для студії Є. Вахтангова і містять у собі свідчення театральних концепцій свого часу. Цикл складається з шести п'єс, пов'язаних темою любові: “Червонний Валет”, “Завірюха”, “Фортуна”, “Кам'яний Ангел”, “Пригода”, “Фенікс”. Особливе значення сформованої драматичної єдності полягає в тому, що воно завершує собою ранній період творчості М.І. Цвєтаєвої (1910-і роки), узагальнюючи художньо-естетичні пошуки митця. Крім того, саме цикл “Романтика” зазнав найбільшого впливу драматургії Срібного віку, що робить його невід'ємною частиною літературного процесу помежів’я XIX - XX ст. 

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Робота виконана на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках комплексної теми кафедри російської та світової літератури “Концепція особистості в російській літературі XVIII - XX ст.”.

Мета і задачі дослідження. Вивчення драматургічного циклу М.І. Цвєтаєвої “Романтика” проводилося з метою осмислення його ідейно-художньої своєрідності, визначення ролі циклу в творчості поета і доповнення відомостей про еволюцію російської драми початку ХХ століття. 

Досягнення цієї мети обумовило необхідність вирішення наступних задач:

-проаналізувати проблематику і поетику п'єс “Червонний Валет”, “Завірюха”, “Фортуна”, “Кам'яний Ангел”, “Пригода”, “Фенікс”, що входять до циклу “Романтика”;

-осмислити текстову площину “Романтики” як циклічної єдності, визначивши взаємозв'язок п'єс, що входять до неї (на рівні образів, мотивів, проблематики), і встановивши причини виникнення цієї жанрової модифікації в творчості М.І. Цвєтаєвої;

-обґрунтувати генетичний зв'язок “Романтики” з традиціями російського поетичного театру від “Маленьких трагедій” О. Пушкіна і “Маскараду” М. Лермонтова до “ліричних драм” О. Блока, охарактеризувавши своєрідне цвєтаєвське розв'язання проблеми “поет і театр”;

-визначити місце циклу в творчості М. Цвєтаєвої на тлі тематично і структурно близьких творів інших періодів: поетичних циклів 1910-х рр., драм 1924 - 1927 років (“Аріадна”, “Федра”), пізньої прози поета (“Повість про Сонечку”);

-дати панорамну характеристику світоглядно-художніх орієнтирів і М. Цвєтаєвої в ранній період творчості, розглянувши проблему її декларативного “романтизму” в контексті неоромантичних тенденцій російського модернізму. 

Об’єкт дослідження – драматургія М.І. Цвєтаєвої періоду 1910-1920-х рр.

Предмет дослідження – драматичний цикл “Романтика” в аспекті поетики та стилю. 

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що:

1.У роботі вперше уведено в науковий обіг біографічні джерела