Ефективність інгаляційних кортикостероїдів у лікуванні загострень бронхіальної астми

Академія медичних наук України

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського

 

ГОГУНСЬКА ІННА ВОЛОДИМИРІВНА

 

УДК 616. 248: 616-036. 6-08: 615. 835. 5: 577. 17. 001. 5

 

 

14. 01. 27 – пульмонологія

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Яшина Людмила Олександрівна, завідувач відділення діагностики, терапії і клінічної фармакології захворювань легень Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Мостовий Юрій Михайлович, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Вінницького державного медичного університету ім. М. І. Пирогова- доктор медичних наук, професор Петренко Василь Іванович, завідувач кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра фтизіатрії та пульмонології. 

Захист дисертації відбудеться 25. 06. 2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26. 552. 01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України (03680, Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України (Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

Автореферат розісланий 22. 05. 2002 р.

 

 

Актуальність проблеми. В останні роки у світі зростає захворюваність на бронхіальну астму (БА), яка досягла рівня епідемії: за даними міжнародних епідеміологічних досліджень поширеність БА в різних регіонах світу становить від 5% до 15%, що значною мірою пов’язано із забрудненням оточуючого середовища (Bauman A. et al., 1992; GINA, 1996; Фещенко Ю. И., 1997; 2000). За останні 10 років цей показник по місту Києву зростає щорічно на 5 – 8%, а інвалідність збільшується в середньому на 2, 5% на рік (Ласиця О. І., 1998).

Не зважаючи на впровадження у практику сучасних принципів лікування БА, досягти повного контролю над хворобою не вдається – загострення відбуваються навіть на тлі адекватної базисної терапії через вірусні інфекції, вдихання пилу, пасивне паління (Яшина Л. О., 2000; Tarlo S., 2000).

На даний час глюкокортикоїди визнано основними засобами фармакотерапії БА (GINA, 1996; Наказ МОЗ України N 311). Найбільш поширеними методами лікування загострень БА є застосування системних глюкортикостероїдів (Chechani V., 1991; Yamada G., 1994). Більшість авторів наводять досить високу ефективність лікування загострень БА із застосовуванням системних кортикостероїдів 70 – 88%, але вони також визнають їх негативний вплив на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову систему, здатність викликати остеопороз, а також обмеження їх застосування у хворих із цукровим діабетом, гіпертонічною хворобою, глаукомою, вагітних жінок і дітей (Yamada G., 1994; Cydulka R., 1998; Фещенко Ю. І., 2000). Застосування преднізолону короткими курсами протягом 7 – 10 днів також призводило до системних побічних ефектів, якщо загострення відбувалися декілька разів на рік (Cydulka R. K. et al., 1999).

Інгаляційні кортикостероїди не застосовували для лікування загострень БА, тому що вважали їх набагато менш ефективними, ніж системні. У деяких роботах встановлено, що ефективність інгаляційних кортикостероїдів у лікуванні загострень БА не відрізняється від плацебо (Rowe B. et al., 1992). З 90-х років, коли з’явились нові активні інгаляційні глюкокортикостероїди (будезонід і флютиказона пропіонат), їх почали застосовувати для лікування загострень БА (Фещенко Ю. І., 2000). Більшістю авторів була встановлена помірна ефективність інгаляційних кортикостероїдів при лікуванні загострень астми, яка коливалась у межах 50 – 70% при застосуванні подвоєної дози (від дози базисної терапії) флютиказона пропіоната, і зростання ефективності лікування при додатковому приєднанні сальметерола на 10 – 15% (Ind P. W. et al., 1998; Pauwels R. A. et al., 1998; Roorda R. J et al., 1998).

Застосування інгаляційних кортикостероїдів у високих дозах гальмувалось через переконливі дані про системні побічні ефекти (Brus R., 1999; Wilson A. M., Lipworth B. J., 2000). В останні роки з’явились відомості про те, що системні ефекти інгаляційних кортикостероїдів прямо залежать від ступеня запалення слизової оболонки (Woolcock A. J., 1998). У хворих із загостренням астми бронхіальна прохідність ушкождена, тому препарат затримується на рівні бронхів, де проникає в клітини епітелію, пов’язується з глюкокортикоїдними рецепторами і метаболізується (Vignola A. M. et al., 1998). Ці відомості стали підґрунтям для застосування інгаляційних кортикостероїдів у високих дозах у дітей з загостренням БА, але клінічних досліджень щодо вивчення їх ефективності і переносимості у дорослих, особливо у порівнянні із системними глюкокортикоїдами, нами не знайдено.

Важливим фактором є кошт лікування хворих на БА. В Україні фармакоекономіка БА є на стадіїї розробки, опубліковані поодинокі роботи, присвячені фармакоекономічним розрахункам лікування (Мостовий Ю. М., 2001). В той час численні роботи іноземних авторів з фармакоекономіки БА, не можуть бути прямо застосовані в Україні (Perera B. J. et al., 1996; Scholtz W. Et. Al., 1996). Це зумовлено різним спектром препаратів, що застосовуються при лікуванні БА,