Ефективність інгаляційних кортикостероїдів у лікуванні загострень бронхіальної астми

Хворі 3-х груп мали встановлений діагноз БА середньої тяжкості і стаж хвороби не менше 2-х років: в 1-й групі – (3, 2 - 1, 1) років, в 2-й групі – (4, 1 - 1, 6) років, в 3-й групі – (3, 5 - 1, 5) років, що вірогідно не відрізнялось. Частота загострень становила відповідно (3, 2 - 0, 4), (3, 5 - 0, 8), (3, 6 - 0, 6) раза на рік, що також вірогідно не відрізнялось.

Загострення БА діагностувалось за симптомами БА, показниками пікфлоуметрії (ПОШвид) і функції зовнішнього дихання (ОФВ1). Легке загострення діагностувалось, якщо загальний астма-рахунок за симптомами і кількістю інгаляцій швидкодіючих β2-агоністів не перевищував 15 балів, показники пікфлоуметрії знижувались на 30 – 40% від кращого індивідуального значення і функції зовнішнього дихання – на 20 – 30% від належного значення. Тяжке загострення діагностувалось при астма-рахунку більше 15 балів, зниженні показника пікфлоуметрії понад 40% від кращого індивідуального значення, показників функції зовнішнього дихання більше, ніж на 30% від належного значення (Stvinijans V. W. et al., 1998; Наказ МОЗ України N 311).

Показники функції зовнішнього дихання (ФЖЄЛ, ОФВ1, МОШ25, МОШ50, МОШ75), які коливалися від помірного зниження – 61, 9% – 74, 3% від кращого індивідуального значення за ПОШвид до вираженого – 45, 1% – 57, 9% в 1-й основній групі (середнє значення – (60, 1 - 3, 9) %) ; від 70, 4% – 83, 2% до 47, 1 – 59, 9% в 2-й основній групі (середнє значення – (61, 6 - 5, 5) %) ; від 62, 3% – 77, 9% до 49, 0% – 60, 2% у 3-й контрольній групі (середнє значення – (63, 5 - 3, 6) %), що

вірогідно не відрізнялось. Значення показника ОФВ1 було також зниженим від помірного рівня – 70, 4% – 81, 2% від належного значення до вираженого 57, 6% – 70, 0% в 1-й основній групі (середнє значення – (69, 1 - 3, 4) %) ; від 71, 7% – 81, 5% до 55, 4% – 69, 8% у 2-й основній групі (середнє значення – (68, 2 - 2, 6) %) ; та від 72, 6% – 81, 6% до 57, 4 – 70, 8% в 3-й контрольній групі (середнє значення – (67, 8 - 3, 7) %), що також вірогідно не відрізнялось.

В 1-й основній групі використовували інгаляційний кортикостероїд будезонід під торговою назвою БУДЕСОНІД ФОРТЕ (GlaxoSmithKline, Велика Британія) у дозах залежно від тяжкості загострення БА через дозований аерозоль (1200-1400 мкг – легке загострення, 1800-2000 мкг – тяжке загострення), добову дозу поділяли на 2 прийоми. В 2 основній групі використовували інгаляційний кортикостероїд флютиказона пропіонат під торговою назвою ФЛИКСОТИД (GlaxoSmithKline, Велика Британія (500-650 мкг – легке загострення, 1000-1200 мкг – тяжке загострення), який доставлявся через дозований аерозоль, добову дозу поділяли на 2 прийоми, якщо вона була 1000 мкг або вище. У контрольній групі проводили лікування системним кортикостероїдом дексаметазоном під назвою ДЕКСАМЕТАЗОН (“Хафслунд Никомед”, Австрія)  (6-8 мг – легке загострення, 12-14 мг – тяжке загострення). Дексаметазон застосовували щоденно одноразово в добовій дозі внутрішньовенно.

Методика лікування загострення БА була розроблена дослідним шляхом і запатентована (Патент України N 42533 від 20. 03. 2001 “Спосіб лікування загострень бронхіальної астми”).

Паралельно з інгаляційними або системними кортикостероїдами у хворих за потребою застосовували 2-агоніст короткої дії сальбутамол під торговою назвою ВЕНТОЛІН (GlaxoSmithKline, Велика Британія).

У хворих основних груп інгаляційні кортикостероїди в наведених дозах при легкому загостренні застосовували протягом 7 днів, при тяжкому – 10 днів, після чого дози зменшували на 1/4 і лікували ще 4 тижні, після яких дозу зменшували в 2 рази до підтримуючої. У хворих контрольної групи дексаметазон в наведених дозах застосовували при легкому загостренні 5 днів, при тяжкому – 7 днів, після чого дозу знижували на 2 мг кожний день і приєднували інгаляційні кортикостероїди при легкому загостренні на 7-й день, при тяжкому – на 10-й день у дозі, яка застосовувалась у хворих основних груп, яка складала 1/4 від початкової дози.

Переносимість інгаляційної і системної кортикостероїдної терапії вивчалась у хворих 3-х груп. Порівнювалась частота клінічних проявів побічних реакцій від кортикостероїдної терапії та її вплив на гіпоталамо-гіпофізарно- надниркову систему шляхом визначення рівня кортизола крові до і після лікування.

Визначення якості життя проводили за специфічним для БА опитувальником якості життя, який розроблений E. Juniper – Asthma Quality of Life Questionnaire (AQLQ)  (Juniper E. 1992). Нами отриманий дозвіл автора-розробника на використання опитувальника в Україні й підтвердження ідентичності українського перекладу англійському варіанту.

Опитувальник аналізувався безпосередньо за підрахунком кількості балів, записаних у кожній з 4-х сфер якості життя (обмеження фізичної активності, симптоми астми, емоційна функція, вплив факторів оточуючого середовища) і результати наводилися як середній бал для кожної сфери, а також як загальний бал якості життя з коливаннями від 1 до 7 балів