Економіка праці та соціально-трудові відносини

-учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

-  особи, які одержують пенсії за віком або на пільгових умовах, за інвалідністю;

-   особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованні дітей, догляді за хворими;

-   особи, які зневірились знайти роботу і припинили її пошуки та особи, які не мають бажання та необхідності працювати.

Безробіття – це стан частини населення, що становить безробітних. Цей стан виникає за різних процесів, що протікають у економіці країни, і мають вплив на рівень безробіття.

В періоди спаду економіки зростає безробіття через невідповідність між сукупним попитом та сукупною пропозицією робочої сили. Попит на працю вищий за її пропозицію. Тоді говорять про зростання циклічного безробіття.

Коли є невідповідність між попитом та пропозицією робочих місць у певній галузі, певних професій – маємо справу зі структурним безробіттям.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між

регіонамиівидамипраці,тавнаслідокстадійностіжиттєвогоциклу підприємств.

Сезоннебезробіттязумовленесезоннимиколиваннямидовкілля,

неможливістю виконувати ті чи інші роботи у конкретний сезонний період

(сезон дощів та засухи, осінньо-зимових, весняно-літніх періодів і т. д.).

Ріст чи спад безробіття визначають через динаміку рівня безробіття ( Ðá )

-  відношення  числа  безробітних  ( Á )  до  чисельності  економічно  активного населення ( ÅÀÍ  ) у відсотках:

ізу стану ринку праці є показник рівня зайнятості. Рівень зайнятості ( Pç ) визначають через відношення числа зайнятих ( Ç) до загальної чисельності економічно активного населення ( ÅÀÍ  ) та економічно

неактивного населення ( ÅÍÍ ) у відсотках:

Середній рівень заробітної плати ( rçï ) – це розмір місячного (річного)

заробітку за свою працю одного працюючого, визначається масою оплаченої у грошовій та натуральній формі роботи всіх зайнятих у конкретному періоді розділеною на їх чисельність.

Рівноважний  рівень  заробітної  плати  ( rçïÅ )  виникає  при  рівновазі  на ринку праці між попитом та пропозицією праці.

Розглянемо деяку ситуацію на ринку праці при допомозі графічної моделі залежності між попитом та пропозицією.

Нехай у довільній країні попит та пропозиція на ринку праці задовольняють криві, що зображені на рис. 2.1. Для спрощення аналізу криві на малюнку представлені у вигляді прямих відрізків (у аналізованому нами проміжку на осі трудових ресурсів). Продовжимо відрізки прямих до перетину з віссю середнього рівня заробітної плати.

 

 

 

При виконанні роботи слід використовувати наступні правила: вигоди найманців – це площа фігури, яка знаходиться вище лінії пропозиції S, нижче ставки заробітної плати, що панує на ринку на відрізку реально зайнятих робочих місць. Вигоди роботодавців – площа фігури, що знаходиться нижче лінії попиту D, вище ставки заробітної плати, що панує на ринку на відрізку реально зайнятих робочих місць. Вигоди нації – площа двох попередніх фігур.

Для виконання завдання:

 

 

Сучасні міжнародні економічні відносини (МЕВ) нерозривно пов'язані з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення. Під цими поняттями розуміють:

• міграція (від лат. migratio – переселення, переміщення) – переміщення через кордон;

• імміграція (від лат. immigrare – вселяюся) – це в'їзд в країну на постійне

або довготривале проживання громадян іншої країни;

• еміграція (від лат. emigrare – виселення) – переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

• рееміграція – це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення

емігрантів на батьківщину.

Міжнародна   (зовнішня)   міграція   існує   в   різних   формах:   трудовій, сімейній,  туристичній,     тощо.  Провідна  роль  у  МЕВ  належить  трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили. Під цим поняттям розуміють  переміщення  найманих  працівників  через  кордони  в  пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, взаємозв'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку.

В результаті міграції робочої сили сформувався світовий ринок праці, пропозиція робочої сили на якому залежить від ситуації на внутрішніх ринках праці країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.

Розширення міграції спричинило появу в країнах імміграції двох ринків праці – для робітників – громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля, заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн.

Наслідки міжнародної трудової міграції.

Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції є багатоаспектним.

Наслідки для країн імміграції.

1. Країни  імміграції  мають  суттєві  вигоди  від  підготовки  спеціалістів іншими країнами. Так, за сучасними оцінками, чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого у галузі суспільних наук  – 235 тис. дол., інженера  –

253 тис. дол., лікаря – 646 тис. дол.

2. Фірми країн імміграції мають