Економіка праці та соціально-трудові відносини

Визначаючи   рівень   зайнятості   та   безробіття   у   кожній   з   країн   з врахуванням  міграції  у  формули  розрахунку  закладаються  незмінна чисельність економічно активного населення у цих країнах. Такий підхід дозволяє показати реальне зростання добровільного безробіття у США чи збільшення рівня зайнятості у Мексиці. Треба мати на увазі, що абсциса точки Е'  у  США  враховує  і  зайнятих  мексиканських  найманців,  а  площа  фігури вигоди найманців для США після міграції враховує вигоди як американських найманців, так і мексиканських емігрантів, що працюють у США. Графічну інтерпретацію сказаного подано на рис 3.2.

Аналіз зміни вигод нації без врахування та з врахуванням міграції виявляє зростання вигод для кожної країни. Площа фігури AEE' – для США, фігури

E'BE  –  для  Мексики.  Це  дозволяє  пояснити,  чому  у  країні  (США),  де  під впливом міграції зростає добровільне безробіття серед власного населення не вводяться обмеження щодо еміграційного процесу.

Графічна інтерпретація міграційних залежностей не можлива без деяких обмежень та допущень:

1. паралельний перенос кривої пропозиції з врахуванням еластичності попиту та пропозиції на ринку праці не є коректним.

2. модель припускає, що всі емігранти з Мексики будуть трудовлаштовані і вся еміграція з Мексики є легальною.

а) СШАб) Мексика

 

 

Для виконання завдання:

за даними таблиці нижче та з використанням графічного методу аналізу попередньої роботи необхідно визначити чисельність зайнятих, вимушено безробітних, добровільно безробітних, рівень зайнятості, рівень безробіття, вигоди найманців, вигоди працедавців та нації в цілому за ситуації що склалася на ринку праці у США та Мексиці без врахування та з врахуванням міграції 10

млн. осіб працездатного населення Мексики у США1.

 

 

Трудові ресурси (персонал) підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) мають практичний  досвід  і  навички  роботи  та  вкладають  їх  у  проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства. Персонал класифікують:

1. За характером участі в господарській діяльності:

а) виробничий персонал – працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні (зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лабораторіях, дослідницьких відділах, апараті заводоуправління);

б)  невиробничий  персонал  –  до  нього  відносяться  зайняті  в невиробничій сфері підприємства.

2. Залежно від функцій, що виконують:

а) робітники – особи, безпосередньо зайняті створення матеріальних цінностей або роботами з надання виробничих послуг і переміщення вантажів. Залежно  від  відношення  до  процесу  створення  продукції робітники поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва);

б) службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік та контроль;

в)спеціалісти–працівники,яківиконуютьінженерно-технічні,

економічні та ін.;

г)  керівники  –  працівники,  які  обіймають  керівні  посади  на підприємстві та його структурних підрозділах.

3. Запрофесіями,спеціальностями(відповіднодоєдиноготарифно-

кваліфікаційного довідника робіт та професій):

а) професія – характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки;

б) спеціальність – виділяється в границях визначеної професії та характеризує відносно вузький вид робіт.

4. За рівнем кваліфікації (кваліфікація – характеризує якість, складність праці та є сукупністю спеціальних знань і навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій зумовленої складності):

а)  робітники:  висококваліфіковані,  кваліфіковані,  малокваліфіковані, некваліфіковані;

б)  спеціалісти:  найвищої  кваліфікації,  вищої  кваліфікації,  середньої кваліфікації, практики.

5. За статтю та віком:

а) чоловіки: до 30 років; від 30 до 60 років; більше, ніж 60 років;

б) жінки: до 30 років; від 30 до 55 років; більш, ніж 55 років.

6. За стажем роботи:

а) до 1 року;

б) 1-3 роки;

в) 3-10 років;

г) більше 10 років.

Ефективність використання персоналу підприємства характеризує поняття

«продуктивність праці».

Продуктивність праці – а) характеризує ефективність праці в процесі виробництва продукції; б) показує здатність працівника випускати визначену кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивність праці визначається: а) кількістю продукції, що вироблена в одиницю робочого часу; б) витратами праці на одиницю продукції, що виготовлена.

Продуктивність праці характеризується двома показниками:

1) виробіток  (прямий  показник)  –  це  відношення  результатів  праці  до затрат праці; це показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість  продукції,  що  виготовлено  за  одиницю  часу  або  приходиться  на одного середньооблікового працівника;

2) трудомісткість (обернений) – відношення затрат праці до результатів праці; сума всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві.

Нормування праці – визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.

Розрізняють  такі  норми  праці:  норма  часу,  норма  виробітку,  норма

обслуговування, норма чисельності.

Нормачисельності–необхіднадлявиконаннявизначеноїроботи чисельність персоналу.