Економіка праці та соціально-трудові відносини

Функції заробітної платні: регулююча (як засіб розподілу та перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юктури), відтворювальна (як джерела відтворення робочої сили та засобу залучення людей до праці), стимулююча (установлення залежності рівня заробітної платні від кількості, якості та результатів праці), соціальна (забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю).

Структуразаробітноїплатніскладаєтьсязосновноїтадодаткової

заробітної платні, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна платня – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна платня – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні  та  інші  грошові  й  матеріальні  виплати,  які  не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Основою   організації   заробітної   платні   на   підприємствах   є   тарифна система – сукупність нормативів, які забезпечують можливість здійснювати диференціацію та регулювання заробітної платні різних груп і категорій працівників залежно від якісних характеристик їх праці.

До елементів тарифної системи оплати праці належать: тарифна сітка, тарифна ставка, тарифно-кваліфікаційний довідник.

Тарифна   сітка   –   шкала   кваліфікаційних   розрядів   і   відповідних   їм тарифних коефіцієнтів. Тарифні сітки використовуються для врахування в оплаті праці працівників рівня їх кваліфікації.

Тарифна ставка – визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, який виражений у вартісній формі. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, яка визначає розмір оплати праці всіх категорій працівників. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної платні, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану  працівником  норму  праці.  Тарифні  ставки  інших  розрядів  ( C pi )

 

Тарифно-кваліфікаційний довідник – збірник нормативних документів, що містить систему вимог, яким повинні відповідати працівники визначеної професії і кваліфікації.

Для  розв’язання  задач  у  навчальному  процесі  можна  використовувати

тарифну сітку, що містить умовні цифри (табл.5.1).

 

 

Існує погодинна та відрядна форма оплати праці. Погодинна форма – передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

Відрядна форма – передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу.

Розрізняють такі системи оплати праці: при погодинній формі – пряму

погодинну та погодинно-преміальну системи; при відрядній формі – пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну, колективну (бригадну).

Пряма   погодинна   система   оплати   праці   ( Çï .ï )   розраховується   за формулою:

Відрядно-прогресивна система оплати праці, при якій праця робітника в межах установлених норм оплачується за прямими відрядними розцінками, а

виробітокпонаднорму–запідвищеними.Заробітнаплатня( Çâ.ïðîã  )

розраховується за формулою:

Непряма відрядна використовується при оплаті праці допоміжних працівників і підсобників. Заробітна платня знаходиться в прямій залежності від   результатів   праці   тих   працівників,   яких   він   обслуговує.   Зарплата

підсобника ( Çï³äñ ) розраховується за формулою:

Акордна система передбачає встановлення розцінки не на одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням терміну його виконання. Під час використання бригадної системи оплати праці спочатку розраховується зарплата всієї бригади ( Çáð ) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з таких методів:

а)  метод  годинно-коефіцієнтів  використовується  тоді,  коли  всі  члени

бригадипрацюютьзаоднаковихумов.Розподілбригадногозаробітку здійснюється в такій послідовності:

1. Визначаютьзагальнучисельністьгодино-коефіцієнтів( Ã  Ê áð ),

відпрацьованих бригадою за формулою:

2. Знаходять  суму  бригадного  заробітку  ( Ç1ãê ),  що  припадає  на  один годино-коефіцієнт:

б) метод коефіцієнту виконання норм використовується за умови, якщо члени бригади працюють у різних умовах. Послідовність розрахунків така:

1. Визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового  виконання норм виробітку ( Çáð 100% ) за формулою:

2. Знаходять коефіцієнт виконання норм ( Ê âí ):

3. Заробітну платню і-го працівника розраховують за формулою:

До змішаних форм оплати праці на підприємстві належать: безтарифна система оплати праці, контрактна та система участі в прибутках.

Безтарифна  система  оплати  праці  –  фактична  зарплата  кожного працівника підприємства є частиною усього фонду оплати праці колективу й окремого підрозділу та залежить від кваліфікаційного рівня працівника ( Ê ), коефіцієнта  трудової  участі  ( ÊÒÓ)  і  фактично  відпрацьованого  часу  ( Òô ). кваліфікаційний рівень встановлюється всім членам трудового колективу залежно  від  виконуваних  функцій,  рівня  кваліфікації.  Послідовність розрахунків даної системи полягає у наступному:

1. Визначається   кількість   балів