Фізичне виховання дітей раннього віку на засадах народної педагогіки

Згідно традицій, близькі люди стараються в цей період покращити харчування жінки, оберегти її від негативних емоцій. Жінка, яка хоче мати здорову дитину, повинна в час вагітності уникати не тільки фізичних перевантажень і нервових стресів, а й лихих думок, плекаючи натомість у душі своїй благородні почуття та світлі події.

Загально удержується віра, що «усі забаганки вагітної жінки безумовно треба задовольняти і що нічого не можна їй відмовити, бо інакше настигне цю особу нещастя» [24, 26, 78, 80, 84, 87]. Існує безліч усіляких застережень щодо того, що вагітна жінка – це людина особливого статусу, це людина, яка знаходиться в небезпечній близькості від межі, яка розділяє наш світ людей і світ потойбічних сил. Словом, вагітна жінка чутлива не лише до різноманітних «медичних» хвороб, але й проклять, вроків, заговорів.

Абсолютно необхідно протягом перших трьох місяців не розголошувати таємниці свого «цікавого» становища ні знайомим, ні родичам. З давніх-давен вагітній жінці категорично заборонялося носити темне, слухати погану музику і сварки, дивитися на людей з різними фізичними вадами, знаходитись у товаристві пліткарок та заздрісних жінок. У гіршому випадку вона могла народити дитину, схожу на потвору чи тварину, яка її злякала, або з жахливим характером. Нізащо не можна дивитися на важкохворих людей і покійників, в тому числі й найближчих родичів, – і це дійшло в незмінному вигляді до наших днів.

Не дозволялось вагітній жінці ставати хресною матір’ю – вважалось, що дитина, яку хрестять, або помре, або буде психічно чи фізично неповноцінною. Навіть на обряд хрещення у слов’ян вагітних жінок не пускали – від зурочення.

Не було вагітної жінки, яку б примусили в цей період позувати художнику, – вважалось, що все негативне й нехороше перейде на портрет і постійно буде шкодити і жінці, і її дитині. Пізніше з’явилася заборона і на фотографування. Дуже погано, якщо напередодні пологів жінка обріже волосся, – достатньо недоброзичливцю дістати пасмо волосся чи нігті вагітної жінки, без особливих труднощів можна зурочити і дитину, і матір. Дуже багато жінок суворо дотримуються цих правил і сьогодні.

За звичаями нашого народу вагітній жінці потрібно уникати шиття, в’язання, латання, зв’язування, гнуття. Вважається, що пришивання латок, в’язання безпосередньо стосується «зашивання і заробляння» шляху, по якому повинен з’явитися на світ малюк. Були переконані, що всі несприятливі і не найкращі вчинки вагітної жінки: вживання спиртного, куріння, сварки, крадіжки, брехня, образи і прокляття відобразяться на житті і здоров’ї дитини. Зустріч з вагітною жінкою сповіщає про близьку вдачу. Дуже добре, коли в оселі знаходилась, їла, милась, ночувала вагітна жінка: в ній не буде сварок, будуть водитися гроші, запаси їжі та загалом благополуччя [38, 39, 40, 41].

Щоб не зашкодити плодові і його нормальному розвиткові, придержувалися жінки багатьох пересторог і заборон. При більш досконалому їх вивченні й аналізі ми розділили їх за окремими напрямками.

Психологічні. До них належать ті заборони, перестороги, які оберігають вагітну жінку від сильних стресових емоцій. «Жінка в період вагітності знаходиться в такому положенні, що її психологічний стан може легко вплинути на дитину. Надзвичайний гнів, страх, неспокій і сильні почуття можуть викликати ненормальність плоду або ж навіть убити його».

Морально-етичні заборони пов’язані з поведінкою жінки в період вагітності. «Вагітній жінці потрібно уникати лайки та сварки, бо їй треба супокою. …передусім радять жінці не лаятися, бо дитина буде сварлива, і не висміювати інших» [1, 5, 10, 78, 87].

Оздоровчо-гігієнічні заборони включають харчування та гігієну жінки. Вважалось, що помірність в їжі, недопустимість вживання спиртного, ведення здорового способу життя – це і є основою здоров’я її дитини.

Численні етнографічні джерела свідчать, що поява дитини в селянській родині була бажаною. «Появу нового члена численної сім’ї селяни завжди вважають гараздом, потішають себе, що коли «дасть Бог діти, дасть і на діти» [41, с. 121]. «Діти – то божа роса» – казали в народі. Про щастя материнства і батьківства йдеться в цілому ряді українських народних прислів’їв та приказок: «Малі діти, що ясні зірочки, і світять, і радують в темну ніченьку», «Діти, як рожеві квіти», «Без дітей тихо, а на старості лихо» [7, 42].

У щедрівці, яку співають на Новий рік, є такі слова:

А в тім саду три теремки:

У першому – красне сонце,

У другому – ясен місяць,

А в третьому – дрібні зірки.

Ясен місяць – пан господар,

Красне сонце – жона його,

Дрібні зірки – його дітки.

Справжній зміст спільного життя чоловіка та жінки – це діти. Колись в Україні традиційна сім’я