Фізичне виховання дітей раннього віку на засадах народної педагогіки

Обряди, пов’язані з народженням дитини, дослідники поділяють на родильні, післяродові та соціалізуючі – прилучення новонародженого до роду, сім’ї, колективу (Л. Клиш, А. Цьосьта ін.).

Для родильної обрядовості українців властива певна система символів із залишками язичницьких вірувань. У ролі цих символів традиційно виступали вода, вогонь, земля, предмети рослинного й тваринного світу, їжа, питво, вироби з металу. Великого значення надавалося воді не тільки з гігієнічних міркувань, а й з оберегових. Адже вода за народними уявленнями символізувала силу й чистоту. Цьому свідчить обряд «зливок» – очищення водою баби-повитухи і породіллі. Водою, взятою із криниці до схід сонця, обливали руки і лице, заклинаючи: «Вода-водиця, водиця Уляниця, ти очищаєш гори, каміння, луги й береги. Обмий, очисть душу (називається ім’я породіллі) од всякого скудства, паскудства, всякої напасті» [89].

Із знань традиційно-побутової родильної обрядовості і починається прилучення батьків до світу дитячої духовності [46, 53, 65]. Протягом усієї багатовікової історії наш народ створив, зберіг і передав нащадкам надзвичайно багату за змістом, духовним вираженням сімейну обрядовість, пов’язану з народженням дитини, вибором кумів, хрещенням, першим купання та ін. Багато з цього тепер забуто, втрачено. Але все, що збереглося, неодмінно стане в пригоді батькам, якщо ознайомити їх з народним дитинознавством, відродити й актуалізувати народну родильну обрядовість. Звичайно, це не значить, що нам треба повертатись до баб-повитух. Але зберегти все краще варто. Це, в свою чергу, збагатить офіційне акушерство, надасть йому людяності і моральної чистоти.

Родильні обряди в сім’ї починалися із запрошення баби-повитухи. Її дії в своїй основі мали раціональне зерно, взяте із знань народної медицини. Повитухи вміло робили масаж, різні компреси, натирання. При важких пологах вони застосовували спеціальні фізичні вправи.

Надзвичайно важливим у сім’ї був ритуал першого купання. Тато, чи хтось інший із чоловічого роду, йшов із глечиком до потоку по воду. На першу купіль вода бралася із найближчого проточного ручая-оберега, аби доля була розв’язаною, адже криниця, ставок мають чотири береги і долю мов «окільцьовують»: дитина може «битися» цілий вік, як птаха в клітці.

Вода грілася в казанку, в якім варили кулешу (мамалигу) «би поле йому файно родило», ллялася в корито, де робився заміс на хліб – на багатство. На спід стелили поли з татової сорочки, якщо то дівчинка, «би довго не засиджувалась в дівках»; якщо хлопчик – мамин станок від сорочки, «би добру жону Бог йому послав». «З інших народних звичаїв і забобонів згадую ще це» – писав М. Сумцов – пупець у хлопчика відрізують на сокирі, щоб з нього був добрий майстер, у дівчинки на гребені – щоб з неї вийшла добра пряха [81, с. 86].

Є. Приступа писав: «На Київщині гріють воду для дівчат у високих горнятках, аби були стрункі, але вода не має кипіти, бо дитина буде сердита». Не слід було купати в гарячій воді, бо з дитини виросте чоловік поривчастий, палкий. До купелі додавали часто садового сіна й квіток. Крім цього додавали ще й васильків, вівса, гвоздики, чебрецю та інших квітів. Аби дівчина була гарна, вливали трохи меду [64, с. 27].

Коли дитину вкладали у колиску, в головах клали хліб – знак життя – та ніж – на охорону від злих сил. Хлопчика ополіскували водою, настояною на свіжому яблуці з медом, дівчину – у воді з материнським молоком. З купелі першим дитя брав батько, загортаючи його в мамин весільний рушник, «бих мамка дочекалася дитину звінувати (одружувати) «, а воду тато йшов виливати на чотири дороги, «би щастя зазивала з кожної сторони».

Улітку на четвертий день після народин, дитя показували сонцю, а взимку – на сьомий день. Батько брав дитину на руки і, перступаючи поріг, казав: «Пороги, поріженьки, маленькі й великі, тесані й різьблені, з дому дитя викликайте, на вулицю до людей заходьте, ніг не збивайте, очі бережіть». Якщо в цей час на дворі світило сонце, не було чути співу пташок, то доля пророкувалася світлою, життя – спокійним і тихим. Коли ж птахи співали, то дитина буде співучою й життєрадісною, але матиме багато клопоту в житті. Якщо почувся брязкіт відра біля криниці, то виростати дитині господарем. Батько повертався в хату, клав дитя в колиску, примовляючи: «Будеш сонце любити, долю свою берегти, щоб клопоти відійшли від твоїх плечей дитячих [40, с. 240].

У народі існує багато повір’їв, пов’язаних з дитиною та її батьками. Якщо син схожий на маму, а донька на батька, то обоє будуть щасливими. Якщо в хаті маленькі діти (до року), то після заходу сонця з хати нічого не можна було виносити – ні сміття, ні попелу, бо це погано для немовляти.

Поки дитина не хрещена, в сорочечки її не одягали, а мотали у пелінки з татових чи маминих