Фізичне виховання дітей раннього віку на засадах народної педагогіки

В той час гра була складовою частиною великого магічного ритуалу, що мав на меті вплинути на явища природи й життя. Уславлення божеств піснями, танцями та іграми мало під собою практичну основу – задобрити оточуючу природу і, таким чином, забезпечити собі достаток та благополуччя. Не випадково в одній веснянці, що збереглася й до наших днів, співається:

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику.

З часом обрядові дійства наших предків втратили своє ритуальне значення і від них лишилися лише молодіжні та дитячі забави.

Крім того, в процесі життя й побуту багатьох мільйонів людей виникли рухливі ігри, спеціально спрямовані на фізичний розвиток дітей. За визначенням Е. Вільчковського, « ігри, в яких яскраво виявлена роль рухів, носять загально умовне найменування «рухливих ігор» [18, с. 153].

Рухливі ігри є одним із важливих засобів фізичного виховання дітей. Вони сприяють формуванню та вдосконаленню життєво необхідних рухів і всебічному фізичному розвитку та зміцненню здоров’я дитини, вихованню позитивних моральних і вольових якостей.

Правильно підібрані рухливі ігри активно впливають на розвиток дитячого організму, позитивно впливають на серцево-судинну, дихальну та інші системи організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну.

За допомогою рухливих ігор у дітей закріплюються та вдосконалюються різноманітні вміння й навички з основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги та ін.), вони сприяють розвитку таких важливих фізичних якостей, як швидкість, спритність, витривалість тощо; ефективно впливають на розумовий розвиток дитини, допомагають уточнити уявлення про навколишній світ, різні явища природи, поширюють кругозір. Виконуючи різноманітні ролі, імітуючи дії птахів, тварин, діти на практиці застосовують здобуті знання про життя, поведінку цих тварин.

Ігри постійно передавалися від старшого покоління до молодшого. Кожне покоління додавало щось своє, придумувало нові забави.

Важко переоцінити ту величезну роль, яку відіграють національні ігри у фізичному та моральному вихованні дітей. З давніх-давен ігри були не лише формою проведення дозвілля та розваг. Завдяки їм формуються такі якості як стриманість, наполегливість, організованість; розвивається сила, спритність, швидкість, витривалість та гнучкість. Поставлена мета досягається через різноманітні рухи: ходьбу, стрибки, біг, кидання чи перенесення предметів.

Розумно організована гра є дієвим методом трудового виховання. З одного боку, хороший фізичний розвиток створює добрі передумови для повноцінної й активної трудової діяльності. З іншого – в багатьох іграх спостерігається наслідування трудових дій дорослих («Огірочки», «Мак» та ін.). Через багаторазове повторення ігрових дій народна мудрість прагне прищепити дітям повагу до праці, до звичаїв і традицій рідного народу.

Обов’язком батьків, за народною мораллю, не тільки було привити дитині трудові навички, а й прищепити любов до праці, нетерпимість до неробства, ледарства, байдикування. Цьому підпорядковані були різні засоби, серед яких визначна роль відводиться різним жанрам фольклору. Вже колискова пісня вводила дитину в трудову атмосферу народного життя. Взяти хоча б різні варіанти про котика, домашню тварину, найбільш улюблену дітьми. Тут котик працює, трудиться, дитину колише, замітає хатку, шиє черевички, пасе худобу. Колисанки діти використовували, граючись у ляльки:

Котику сіренький,

Котику біленький,

Котку волохатий

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

Або:

А-а, коточку!

Заховався в куточку,

Піймав собі мишку

Та з’їв у затишку.

За допомогою рухливих ігор діти в ранньому віці опановують перші елементи грамотності, завчаючи вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри («Класики», «Піжмурки») розвивають й математичні здібності. Ігри-пісні вчать дитину вправно володіти словом, додержуватися етичних норм поведінки, вони пробуджують мистецький хист до художнього слова, танцю й театрального мистецтва («Два півника», «Танцювали миші по бабиній хижі», «Козуню-любуню», «Танцювала риба з раком» та ін.).

Для вибору гри потрібно чітко знати завдання, які вирішуватимуться грою, рівень розвитку дітей і місце проведення. Зміст гри повинен відповідати віковим особливостям психофізичного розвитку дітей.

У вихованні дітей стандартний підхід неможливий, потрібно використовувати різні методи й засоби. Потрібно враховувати те, що діти дуже швидко стомлюються і, отже, слід змінювати рухи, чергувати їх з відпочинком. Гра для дітей має виняткове значення: це і навчання, й праця, і серйозна форма виховання.

 

 

Українська етнопедагогіка накопичила чималі знання щодо фізичного виховання дітей від народження до трьох років. Здавна вважається, що здоров’я дитини залежить від стану вагітної жінки, від оздоровчих заходів (купання, годування, загартування, позитивне емоційне оточення), яки традиційно використовуються в українській родині та від рухової активності малюка, яку забезпечують народні рухливі ігри.

 

 

 

Урядом України прийнято Державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття»). Одним з найголовніших принципів цієї програми є національна спрямованість освіти, що є органічним поєднанням національної історії і традицій, збереженням та збагаченням культури українського народу. Реалізація цього принципу в дошкільній освіті передбачає залучення дітей з раннього віку до витоків народної культури. Фізична культура є невід’ємною частиною загальнонародної