Фізичне виховання дітей раннього віку на засадах народної педагогіки

Таблиця 1

Співвідношення часу, затраченого на виконання різних режимних моментів та рухову активність

Форми діяльностіТривалість діяльностіСередня рухова активність під час кожного виду діяльності, в% 

в хв. в%

Організована339, 22, 8

Самостійна 19554, 130

Побутова13236, 76. 6

Разом36010039, 4

 

Для визначення загального щотижневий обсягу організованої рухової активності дітей 3 р. ж. ми визначали кількість форм роботи з фізичного виховання, які планувалися протягом тижня та тривалість їх проведення. Отримані результати порівнювалися з показниками рухової активності дітей, затверджені листом МОН України № 1/9 – 438 від 27. 08. 2004р. (таблиця 2).

Таблиця 2

Обсяг організованої рухової активності дітей 3 року життя

Обсяг рухової активності дітей 3 року життя за гігієнічними нормамиРеальний обсяг рухової активності дітей 3 року життя

Фізкультурні заняття15-20 хв. 15-20 хв. 

Рухливі ігри (кількість) 7-103-4 

Фізкультурні розваги20-25 хв. 15-20 хв. 

Дні здоров’я 1 раз на місяць1 раз в квартал

Ранкова гімнастика4-6 хв. 4-5 хв. 

Гігієнічна гімнастика після сну5-6 хв. 3-4 хв. 

Щоденний обсяг рухової активності3-4 год. 2-2, 5 год. 

Тижневий обсяг рухової активності15-20 год. 10-12, 5 год. 

 

Як бачимо, показники рухової активності дітей не відповідають гігієнічним нормам. Так, майже в двічі зменшено кількість рухливих ігор, тривалість основних організованих форм роботи з фізичного виховання теж скорочено, у меншому обсязі проводяться Дні здоров’я, а це, в свою чергу, відбивається на щоденному та тижневому обсязі рухової активності – майже в двічі менший.

Отже, результати, отримані на етапі констатації дозволяють зробити наступні висновки: вихователі всіх груп дошкільного навчального закладу не мають чітких уявлень про можливість використання етнопедагогічних традицій у процесі фізичного виховання дошкільнят. Особливо це позначається на організації фізичного виховання дітей раннього віку, де недостатнє використання народного художнього слова, сюжетності, народних ігор призводить до зниження інтересу малюків до фізичних вправ, зменшенню загальної рухової активності протягом дня та тижня, що відбивається на їх психофізичному стані. Однак є значний резерв підвищення загального показника рухової активності, в першу чергу, за рахунок наповнення самостійної рухової діяльності етнопедагогічним змістом.

Батьки також не досить обізнані у народних традиціях фізичного виховання. А це не тільки призводить до втрати культурних традицій народу, але й позначається на здоров’ї дитини, на її загальному фізичному розвитку.

 

 

Розробляючи зміст формувального експерименту, ми намагалися органічно поєднати у процесі фізичного виховання дітей третього року життя сучасні наукові досягнення та традиційні шляхи етнопедагогіки. Навчально-виховна робота проводилася відповідно до загальнопедагогічних принципів: науковості, свідомості й активності, систематичності, послідовності, доступності, наочності й індивідуалізації.

Не менше уваги ми приділяли реалізації у науковій роботі специфічних принципів: народності виховання, орієнтації на національні вартості, природовідповідності, культуровідповідності, краєзнавчості. Зупинимося на їх реалізації більш детально.

Принцип народності виховання визначає як основу виховання традиції і національно-культурні цінності, господарський, духовний досвід народу.

Орієнтація на національні вартості веде до відновлення й оздоровлення духовного коріння людини, сприяє формуванню її історичної пам’яті та національної гідності, зміцнення статусу рідної мови. Формування Я-образу дитини у процесі навчально-виховного процесу передбачає поєднання у його свідомості національного та загальнолюдського.

Принцип природовідповідності виховання означає, що виховання повинне ґрунтуватися на науковому розумінні взаємозв’язку природних і соціокультурних процесів, узгоджуватися із загальними законами розвитку природи і людини, формувати у дитини відповідальність за власний розвиток, за екологічні наслідки своїх дій і поведінки.

Метою, яка визначає зміст принципу природовідповідності, вважає О. В. Киричук, виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина, який би у своїй життєтворчості керувався національно-культурними і вселюдськими вартостями.

Згідно з принципом природовідповідності ми у своїй діяльності керувалися чинниками природного розвитку дитини. Розбудовуючи педагогічну систему роботи з запровадження традицій української етнопедагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку, ми передбачали:

- розвиток успадкованих потенційних можливостей дитини – фізичних, психічних, соціальних, духовних;

- індивідуальну психолого-педагогічну допомогу дітям у реалізації первинних базових потреб (безпеці, самоактуалізації, самореалізації тощо);

- підтримку вихованця в автономному духовному творчому будівництві («не адаптивній активності» за В. Петровським).

Отже, дотримання принципу природовідповідності насамперед передбачає психолого-педагогічну діагностику природних потенцій розвитку дитини, вивчення тих чинників, які зумовлюють психофізичний розвиток дитини.

Крім того необхідним є моніторинг соціальних умов індивідуального розвитку: у сім «і (культурно-педагогічні та етнопедагогічні традиції виховання), в освітньому закладі (створення умов для всебічного розвитку дитини), в інформаційному просторі (інтенсивність взаємодії дитини із засобами масової інформації та комунікації, які несуть інформацію про національну культуру, дають зразки поведінки у відповідності до національного менталітету).

Принцип культуровідповідності виховання припускає, що виховання повинне ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях і будуватися відповідно до традицій і норм етнічної культури і регіональних особливостей, залучати людину до культури етносу, суспільства, миру в цілому.

Краєзнавчий принцип означає виховання патріотизму,