Флейтове мистецтво в музичній культурі Львова (19 - 20 ст.)

Предмет дослідження – особливості флейтової школи Львова і їх конкретизація в діяльності кращих представників.

Методи дослідження:

– історичний метод, – застосований у дотриманні хронологічної послідовності при опису досліджуваних явищ, окресленні етапів розвитку флейтової школи, спостереженні спадкоємності її визначальних рис;

індуктивний метод, – дозволив з окремих розрізнених, часто непов’язаних між собою фактів скласти цілісну картину;

аналітичний метод, – використаний у теоретичному та виконавському аналізі музичних творів, розглянутих у роботі;

типологічний метод, – пов’язаний з класифікацією та узагальненням індивідуальних характеристик різних педагогів-флейтистів для відстеження спільних рис, притаманних флейтовій школі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони розширюють і конкретизують пізнання історичного шляху розвитку музичної культури Львова, одного з найстаріших культурних центрів України.

Результати даного дослідження вже сьогодні впроваджені в курс “Історія виконавства на духових інструментах” у Львівській державній музичній академії. Для повноцінного ведення предмета необхідно створити підручник «Історія духового виконавства в Україні». Матеріали даної дисертації можуть бути включені до підручника окремим розділом.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена та рекомендована до захисту кафедрою духових та ударних інструментів Національної музичної академії України ім. П. І Чайковського, кафедрою духових та ударних інструментів Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Матеріали дисертації були оприлюднені на Міжнародній україно-польській конференції «Musika Galiciana» (Ряшів, Польща, 1999) ; на конференції викладачів-духовиків мистецьких навчальних закладів Львівської області (Львів, 2000) ; на Міжнародній науковій конференції «Музичне виконавство на рубежі століть» (Київ, 2000).

Публікації. Основний зміст дослідження знайшов відображення в ряді статей, опублікованих у фахових українських (затверджених ВАК України) та зарубіжних виданнях, а також в енциклопедії «Die Musik Geschichte und Gegenwart».

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, передмови, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертації 198 сторінок. Ілюстрацій та таблиць, які повністю займають площу сторінки – 13 (усього – 44). Список використаних літературних джерел включає 130 найменувань.

 

 

У вступі разом з визначенням мети та завдань дослідження, практичного значення одержаних результатів та зв’язку роботи з науковими програмами, звертається увага на її практичне значення, актуальність та наукову новизну.

У передмові коротко описано період розвитку музичного життя Львова до 18 ст., який виходить за часові межі теми дисертаційного дослідження. Зокрема, зроблено акцент на відомостях про життя і працю у Львові перших відомих нам флейтистів (Яків, 1414 р. та Каспар, 1568-1569 рр.) та виконавців на інших духових інструментах. Звертається увага на формування професійного духового виконавства, принципи підготовки та навчання музикантів-духовиків, закладених у Львові 400-500 років тому.

У першому розділі – «Розквіт флейтового виконавства у Львові в кінці 18 -першій половині 19 століття» зосереджується увага на багатонаціональній природі музичної культури міста. У дослідженні розвитку професійного музичного мистецтва, зокрема флейтового виконавства у Львові, враховані різноманітні німецькі, польські, українські, чеські впливи на них.

У першому підрозділі дається характеристика політичної та культурної ситуації у місті в кінці 18, поч. 19 ст., після входження Львова до складу Австрійської імперії (1772). Завдяки підвищенню статусу міста, яке стало центром великої провінції «Королівство Галіції та Людомерії», у ньому значно пожвавлюється музичне життя. У 1776 році до Львова приїхала перша професійна трупа – німецький ансамбль акторів та музикантів Ф. А. Геттерсдорфа, що заснував перший у Львові професійний театр. Початки польського театру у Львові припадають на 1780 рік, коли варшавський актор Трусколявський давав вистави зі своєю трупою в амфітеатрі саду князя Яблоновського. Однією з найважливіших основ культури польського народу на рубежі 18-19 століть був Національний театр, яким керував В. Богуславський, що зумів об’єднати навколо себе не лише багатьох артистів, музикантів, але й композиторів. У 1794 році В. Богуславський з основними силами переїхав з Варшави до Львова, де польському театру дозволено було існувати разом з німецьким.

Театри в цей час були організаціями, які об’єднували навколо себе всіх професійних музикантів, в тому числі флейтистів, прикріплювали їх до постійного місця праці, давали стабільний заробіток. Унікальні постаті флейтистів: виконавців та педагогів, які в цей час жили і працювали у Львові, пов’язані саме з працею у львівських театральних оркестрах. Одним з них був Антонін Вейнерт (1751-1850) – придворний королівський флейтист, чех за національністю. А. Вейнерт входив у склад трупи В. Богуславського, з якою виступав не лише як артист, але і як композитор. В подальшому, з 1821 року, Вейнерт стає першим викладачем флейти у Варшавській консерваторії.

Іншим таким багатогранним музикантом-флейтистом: виконавцем, композитором, педагогом був Міхал Яцковський (1795-1848). Артистична діяльність Яцковського розпочалася у театральному оркестрі в місті Броди на Львівщині. З 1818 року Яцковський переїздить до Львова і працює в оркестрі Німецького театру. М. Яцковський був не лише оркестровим музикантом, але й чудовим солістом та педагогом. Протягом 20 років у львівській пресі того часу знаходимо повідомлення та захоплюючі рецензії на сольні виступи цього музиканта, який виконував у концертах і свої власні твори. Але, більше того, Міхал Яцковський виступав також неодноразово в австрійській столиці Відні (1822, 1825, 1829?), Будапешті, Кракові та інших містах. Навіть