не виконувалися, тому що серед флейтистів довгий час була розповсюджена думка, що в цих творах неможливо продемонструвати віртуозність. З часом становище покращується. В класі флейти Карла Фердинанда Лянга (працює в консерваторії ГМТ у період 1880-1893 рр.), а ще в більшій мірі під час активної творчої діяльності у Львові Ентоні Шпатта (працює у консерваторії у 1895-1919 рр.) застосовується прогресивніша методика навчання флейтистів.
Пошук
Флейтове мистецтво в музичній культурі Львова (19 - 20 ст.)
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
Ентоні Шпатт (1860-1919) – випускник Віденської консерваторії, «першокласний флейтист, взірцевий викладач, високоерудована людина» був запрошений до Львова диригентом Г. Ярецьким у 1893 році, отримав посаду першого флейтиста театрального оркестру, а через рік після цього став професором консерваторії ГМТ. У Львові Е. Шпатт розгортає активну концертну діяльність. Він виступає, зокрема, з оркестром консерваторії (Сюїта h-moll Й. С. Баха), виконує «Airs valaques» Ф. Доплера, Квінтет В. А. Моцарта в складі духового ансамблю викладачів консерваторії та інші твори. Після приходу в консерваторію нового викладача-флейтиста життя у флейтовому класі значно пожвавлюється. З кожним роком постійно збільшується кількість учнів-флейтистів, вони виступають в концертах студентів консерваторії, дістають оркестрову практику, отримують відзнаки на іспитах з фаху. За період з 1895 по 1912 роки у професора Е. Шпатта навчалося 33 студенти. Значно розширюється учбовий репертуар – обов’язковими для навчання флейтистів стають твори Й. С. Баха, В. А. Моцарта, сонати Г. Генделя, концерти Ф. Кулау, К. Рейнеке, Ф. Лангера, І. Андерсена, Сюїта Б. Годара та інші твори.
На початку 20 століття курс навчання на флейті у консерваторії був розрахований на шість основних років, було також передбачено два роки «надзвичайного» та «підготовчого» курсів. Перші два роки основного навчання називалися «початковим відділом», наступні три – «середнім», а останній рік – «вищим».
У 90-х роках 19 століття в консерваторії ГМТ повністю сформовано класи дерев’яних та мідних духових інструментів. На початку 20 століття було впроваджено ряд реформ у керівництві консерваторією та навчальному процесі. План навчання був розширений завдяки введенню нових предметів, також збільшена кількість років навчання на спеціальних курсах.
У 1920 році консерваторія налічувала 1237 студентів та 45 педагогів. За числом викладачів та учнів на початку 20 століття консерваторія ГМТ займала третє місце серед усіх консерваторій Австрії, а після 1919 р. (вже як консерваторія Польського музичного товариства) – перше місце у тодішній Польщі. За кількістю предметів, які викладалися, вона піднялася до рівня провідних європейських консерваторій.
На початку 20 ст. у Львові було засновано ще два вищі музичні заклади: це Львівський музичний інститут (1902), з 1931 року – Львівська музична консерваторія ім. К. Шимановського (флейту у цьому закладі в пізнішому часі викладає Станіслав Шер), а також Вищий музичний інститут (1903), з 1912 року – ім. М. Лисенка (на посаду викладача флейти було запрошено Е. Шпатта).
Найкращим учнем Ентоні Шпатта та Станіслава Шера, що продовжив у Львові традиції флейтового виконавства та педагогіки, був Євгеніуш Товарніцкий (1904-1971) – вихованець консерваторії ГМТ. У 1927 році Є. Товарніцкий вдосконалював свою майстерність у Паризькій консерваторії під керівництвом Марселя Моуза, а у 1928 році зайняв посаду артиста оркестру польського радіо у Львові та розпочав викладацьку діяльність у консерваторії. Євгеніуш Товарніцкий є автором «Школи гри на флейті» у 3-х частинах та «Навчання гри на малій флейті». Крім того він став одним з творців довідника «Flet ot A do Z». Після Другої Світової війни Товарніцкий переїжджає до Кракова (1947), де працює на посаді першої флейти в оркестрі польського радіо та телебачення.
У кінці 19 та на початку 20 століть у Львові працюють також інші флейтисти – солісти, артисти оркестрів, викладачі, які своєю активною творчою діяльністю розвивали флейтове мистецтво у нашому місті. Серед них Олександр Дрежепольський – артист симфонічного оркестру ГМТ, Франц Мульєр – викладач консерваторії Польського музичного товариства, Маріан Рожек – соліст Львівської філармонії.
Підводячи підсумок, необхідно відзначити можливість створення концепції існування у Львові єдиної флейтової школи, яка зв’язує між собою майже півтора століття, говорити про певну спадкоємність. Хоч і не зовсім впевнено, але небезпідставно вважаємо Франца та Карла Доплерів учнями Міхала Яцковського. Ентоні Шпатт навчався у Віденській консерваторії і був учнем Франца Доплера. Відомий львівський флейтист Євгеніуш Товарніцкий був учнем Ентоні Шпатта у консерваторії Галицького музичного товариства.
Другий підрозділ другого розділу розповідає про значну подію, яка сталася у Львові на початку 20 століття. У вересні 1902 року в місті було відкрито філармонію з постійно діючим симфонічним оркестром, і хоча вона проіснувала лише один сезон, зуміла залишити яскравий слід в музичному житті Львова. Завдяки існуванню цього закладу Львів у той час відвідали найвеличніші музиканти світу. Як диригенти з оркестром виступали під час проведення авторських концертів Р. Леонкавалло, Г. Малер, Р. Штраус та інші.
Виконавці-духовики першого філармонічного оркестру у Львові (випускники Празької консерваторії) були не лише чудовими оркестровими музикантами, але й талановитими солістами, про що свідчать афіші виступів філармонічного оркестру 1902-1903 рр. З сольними творами та в ансамблі відзначилися флейтист Й. Стропніцкий, кларнетист Л. Челянський, трубачі Й. Харті, Й. Фюхрлінг, валторніст Р. де Радіо, тромбоніст К. Фішер.
У третьому підрозділі другого розділу ознайомлюємося з творами для флейти львівських композиторів першої половини