Флейтове мистецтво в музичній культурі Львова (19 - 20 ст.) | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

семи симфоній, симфонічних поем та увертюр, інструментальних концертів, належить до числа кращих творчих здобутків композитора. Романтична емоційність (композитор уникає сучасної системи музично-виразових засобів і віддає перевагу більш традиційним прийомам письма, мислить суто тонально), прагнення контрастно співставити найрізноманітніші інтонаційні та темброві барви, винахідливе використання можливостей як оркестру, так і солюючого інструмента забезпечили творові заслужений і тривалий успіх. Фольклорна основа тематизму (для художнього стилю композитора характерне прагнення якнайвиразніше передати колорит пісенних скарбів Карпатського краю) доповнюється імітацією «народного» трактування тембру солюючого інструмента – флейта сприймається як професійний відповідник сопілки. В основі драматургії чотиричастинного циклу лежить принцип контрастного співставлення частин. Кожна з частин, крім того, викликає асоціації з певними народно-пісенними чи танцювальними жанрами: інструментальною імпровізацією народних музик (перша частина: Moderato, сонатна форма), «жалями» сопілок (третя частина: Larghetto, складна тричастинна форма), запальною коломийкою (друга частина: Vivace, складна тричастинна форма), арканом (четверта частина: Allegro, складна тричастинна форма). Використання тематичних арок дозволяє авторові уникнути фрагментарності і водночас забезпечити цілісність, логічність розвитку.

Концерт для флейти з оркестром Р. Сімовича по праву можна вважати одним з найкращих концертів для духових інструментів, написаних на основі гуцульського фольклору, в якому тонко та цілком природньо використано багату пісенну і танцювальну спадщину України.

Більшість інших флейтових творів останнього періоду написані з врахуванням сучасної системи музично-виразових засобів, авангардової техніки (сонористики, алеаторики т. і.). Окремо зупиняємося на теоретичному та виконавському аналізі творів В. Камінського, Л. Приходька, Б. Фроляк.

Останній, сьомий підрозділ знайомить з формами, в яких існує сьогодні у Львові флейтове виконавство. Підрозділ заснований на статистичних даних про кількість викладачів та студентів чи учнів-флейтистів у музичних навчальних закладах Львова (Львівській державній музичній академії, Львівській середній спеціальній музичній школі-інтернаті, Львівському музичному училищі, дитячих музичних школах) ; розповідає про артистів-флейтистів оркестрів Львова (філармонія, оперний театр та ін.). Звертається увага на музикантів, які своєю багаторічною самовідданою працею завоювали авторитет і повагу, стали наставниками для молодшого покоління артистів оркестрів. Серед таких необхідно назвати Б. М. Богданова, І. М. Смірнова, С. М. Зборовського, З. З. Калужняцьку та інших. В подальшому мова торкається умов та проведення Першого Міжнародного конкурсу виконавців на дерев’яних духових інструментах ім. Д. Біди і завершується розповіддю про гастролі у Львові зарубіжних флейтистів та зв’язком львівських флейтистів з колегами зі столиці та з інших країн.

В останні десятиліття Львів з концертами відвідали флейтисти нашої країни та багатьох країн світу. Серед них А. Корнєєв (СРСР), О. Кудряшов, Ю. Шутко, Б. Стельмашенко (Україна), Р. Барткевич (Польща), М. Фоленбок, Б. Юнге (Німеччина), Г. Бальмер, Г. П. Френер, М. Шауфельбюль-Маттес (Швейцарія), Ш. Штоль (Італія), А. Фреліх (Австрія), Н. Авраменко (Білорусь), Й. Арнхейм (Ізраїль), М. Фріш (США) та інші. Багато з них не лише виступили з концертами, але й провели майстеркласи, поділилися своїми поглядами на музичне мистецтво та флейтову педагогіку. Професор Національної музичної академії України О. С. Кудряшов неодноразово давав консультації флейтистам у Львові, кілька разів поспіль був Головою державної екзаменаційної комісії на оркестровому факультеті ВДМІ ім. М. Лисенка.

Великий вплив на формування львівської флейтової школи має завідуючий кафедрою духових інструментів НМАУ ім. П. Чайковського професор В. С. Антонов. Його стиль і методи роботи, як також вимоги до рівня підготовки флейтистів-професіоналів враховуються ведучими викладачами флейти у Львові. Вони підтримують творчі зв’язки з Києвом, консультуються у київських спеціалістів. Окремі кращі вихованці львівської флейтової школи вдосконалюють свій професійний рівень у НМАУ ім. П. І. Чайковського.

Результати дослідження історії мистецтва гри на флейті у Львові протягом двох століть дають підстави зробити кілька висновків даної дисертації:

Багаточисленні дослідження історії музичної культури Львова ніколи не торкалися історії мистецтва гри на духових інструментах у цьому місті, що давало підстави сумніватися в належному освітньому та виконавському рівні музикантів-духовиків Львова. Дисертація мала на меті розкрити як давню та цікаву історію і багаті традиції флейтового мистецтва, так і високий сучасний рівень підготовки флейтистів у Львові.

Робота не лише показує високопрофесійну освіту флейтистів у місті впродовж століть, але й доводить і обгрунтовує думку про наявність у Львові своєї школи гри на флейті – певного методу викладання, спадковості в галузі флейтового виконавства.

В еволюції флейтового репертуару у Львові протягом 19-20 століть стає очевидним процес поступового переходу від попурі та фантазій на оперні теми, через класичний репертуар музикантів до розгалуження у 20 столітті на два напрямки: фольклорно спрямований і технічно-експериментальний.

Завдання, яке стояло перед працею – необхідність впорядкувати та підвести підсумки значних творчих здобутків, традицій виконавства на флейті, які склалися у Львові у контексті розвитку життя нашого міста. Вони мають розширити світогляд музикантів-духовиків, дати багато корисного флейтистам у їхній професійній діяльності, спонукати серйозніше ставитися до своїх обов’язків, пройнятися гордістю і повагою до славного минулого і сучасного своєї професії.

Дана праця – це намагання піднести престиж флейтового виконавства, а через нього інструментальної музики та музичного мистецтва України в цілому. Хотілося б, щоби вона розширила число прихильників духової музики, у яких би через знання історії виконавства на флейті у Львові виріс інтерес та зацікавлення інструментом флейтою.

Досягнення львівських флейтистів з часом увійдуть в Історію духового