Флейтове мистецтво в музичній культурі Львова (19 - 20 ст.)

У першій половині 19 століття у Львові виникло багато нових організацій, які займалися влаштуванням концертів, музичного життя міста: «Музична академія» Ю. Ельснера, яка організовувала публічні концерти, любительський симфонічний оркестр К. Ліпінського, абонементні концерти квартетної музики. З 1826 року у Львові активно діє музичне товариство св. Цецилії, засноване молодшим сином В. А. Моцарта – Францем Ксавером Моцартом, який з 1808 по 1838 роки живе у Львові.

У 1838 році було засновано одну з найзначніших організацій Львова – «Галицьке музичне товариство». Між іншим, одним з керівників товариства був флейтист, композитор, капельмейстер кафедрального собору у Львові Юзеф Башни, який часто виступав в концертах у Львові на початку 19 століття. А в 40-х роках 19 століття посаду капельмейстера Німецького театру у Львові зайняв ще один флейтист – Франц Кароль Поллак, який був до того ж співаком, композитором та органістом.

Однією з найважливіших подій в музичному житті міста стало відкриття інституту – музичної школи при «Галицькому музичному товаристві» у 1839 році. Починаючи з 1840-1841 навчального року в музичній школі ГМТ почала існувати «школа духових інструментів», де був і клас флейти. Викладач флейти цього закладу невідомий, але цілком можливо, що ним був Альфред Боровський, який жив і працював у Львові в середині століття. Газета «Rozmaitości» називає його заслуженим у місті артистом, вчителем флейти та концертантом.

Другий підрозділ розкриває яскраве концертне флейтове та духове життя міста у першій половині 19 століття. У цій частині використані матеріали Центрального державного історичного архіву Львова, періодичних видань: «Mnemosyne», «Rozmaitości», «Dziennik Literacki», звітів ГМТ. З цих видань дізнаємося про виступи у Львові флейтистів-гастролерів з великих музичних центрів Європи: Шевальє де Поліньї (Париж), Йозефа Вольфрама (Відень), Й. Г. Вледдера (Амстердам), Чурби (Прага), а також львівських флейтистів. Згадуються виступи також інших виконавців на духових інструментах – гобоїстів, трубачів, валторністів, басетгорністів, виконавців на англійському ріжку.

Третій підрозділ аналізує репертуар флейтистів першої половини 19 століття. У цьому відношенні названий етап виступає самостійним періодом в порівнянні зі всією подальшою історією розвитку флейтового мистецтва. Необхідно відзначити цілковиту відсутність в репертуарі флейтистів творів композиторів бароко та композиторів-класиків. Музичне мистецтво в описувану епоху змушене було йти за модою, яка вимагала, перш за все, розважальності та легкого сприйняття. Тому виконуються, як правило, твори композиторів-сучасників, які знали смаки слухачів і слухняно виконували їх забаганки. З іншого боку, надзвичайного поширення набуло виконання музикантами власних творів і таке захоплення було тотальним і, можна сказати, просто ввійшло у правило. З наведених фактів можна зробити висновок, що художні вимоги публіки не були аж надто високими. Основне протиріччя, яке виявилося у виконавстві на духових інструментах – це протиріччя між розквітом «віртуозності у вузькому значенні слова» і збідненням музичного змісту. В цей час популярними у Львові стають флейтові твори Л. Друе, Ж. Л. Тюлу, А. Б. Фюрстенау, Ф. Кулау та ін.

Однією з композицій, які написані в дусі прийнятих норм того часу є «Фантазія на теми з опер «Ріголетто» та «Ернані» Дж. Верді, створена відомим на той час львівським композитором Й. Рукгабером. В дисертації присутній теоретичний та виконавський аналіз названого твору. «Фантазія…» написана в традиціях салонної романтичної музики. Твір Рукгабера – це спроба на основі застосування оперних тем створити концертний інструментальний твір блискучого, екстравертного характеру. За основу свого твору Й. Рукгабер обрав велику арію з опери «Ернані» та сцену і дует Ріголетто та Джільди з першої дії опери «Ріголетто». Принцип співставлення тем притаманний жанру попурі, такого характерного для флейтового репертуару першої половини 19 століття.

Останній, четвертий підрозділ першого розділу розповідає про дві найзначніші постаті флейтового виконавства у Львові – флейтистів, композиторів, диригентів, педагогів світової слави Франца та Карла Доплерів. Франц Доплер (1821-1883) та Карл Доплер (1825-1900) народилися у Львові в сім’ї військового диригента. З самого дитинства вони завойовують славу віртуозів-флейтистів. Цілком можливо, що одним з перших вчителів Франца та Карла був видатний львівський флейтист Міхал Яцковський. Вже у 12-річному віці Франц Доплер дає свої перші сольні концерти у Львові та у Відні. Оркестрову кар’єру брати розпочали у Львівському театрі, де якийсь час працювали артистами оркестру. В кінці 30-х років сім’я Доплерів переїжджає у Пешт, де у 1838 році Франц стає першим флейтистом Німецького театру, а з 1841 року брати отримують посади диригентів та флейтистів Національного театру. До 40-60-х років 19 ст. відносяться блискучі гастрольні турне братів по всій Європі. Вони виступали як концертуючий