Формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі

Дошкільне дитинство – досить тривалий час розвитку дитини і неповторний за темпами. Завдання виховання на кожному етапі цього періоду мають свою специфіку. Завдання виховання значно ускладнюється у дошкільному віці, коли формуються якості, що визначають подальший розвиток дитини. Концепція дошкільного виховання в Україні передбачає широкі можливості для створення дошкільних закладів, які б найповніше використовували досягнення світової педагогічної думки відповідно до реалій суспільного життя, виховних традицій народу [16].

Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні [12] спрямовує на вирішення таких завдань: 

• створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального);
• формування механізмів саморозвитку дошкільника, розширення свідомості, сприяння його свідомому існуванню;
• розвиток базових якостей особистості;
• навчання жити у злагоді з довкіллям та собою, адекватно реагувати на події, оптимістично ставитися до життя, довіряти людському оточенню, відчувати себе захищеним;
• підтримка дитячої субкультури, збагачення дитячих видів діяльності;
• створення культурного середовища, сприяння становленню в дитини основ особистісної культури, залучення до світу національної та світової культур;
• опанування дошкільником навичок практичного життя;
• забезпечення гармонійного та особистісного розвитку, формування ціннісного ставлення до природи, культури, людей і до себе.

Отже, загальною метою виховання дітей дошкільного розвитку є всебічний розвиток дитини, формування базису її особистісної культури. Реалізується така мета в єдності складових частин виховання дітей дошкільного віку.

Однією із складових частин виховання дітей дошкільного віку є формування і розвиток у дітей комунікативної компетентності.

Комунікативна компетентність дошкільників – один з найскладніших видів дитячої творчості. Мовлення – важливий компонент діяльності дітей. Слово збагачує, стимулює рух рук, думки, зображення, що виникають, сприяють утворенню нових словесних образів. Слово і зображення є однаково значущими засобами творення художнього образу, вираження стану, почуттів, відображення самостійної думки дитини [8].

Проблема навчання дітей дошкільного віку словесної творчості спирається на методичні напрацювання з викладанням риторики, початкового навчання. Вона знайшла відображення у працях  Є. Тихєєвої,  пізніше – М. Коніної, Г. Леушиної, О. Соловйової, Є. Фльоріної тв ін. [3; 8]

Комунікативна компетентність є провідною для дошкільника. Це не випадково, адже саме ця характеристика  дитини є природною для неї, важливим засобом самовираження, самореалізації, який виявляється у різних видах діяльності: у сюжетно-рольовій грі – через сюжетоскладання,  казкові, ігрові діалоги, сценарії; у пізнавальній діяльності – через вислови-міркування, вислови-пояснення, вислови-запитання, головна мета яких – упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити невідповідності, незрозумілості, проблеми, з якими постійно стикається дитина; в художньо-мовленнєвій діяльності – через складання за власною ініціативою казок, оповідань, віршів, а також завдяки участі у мовних іграх (дражнили, лічилки, скоромовки, загадки, заклички тощо).

Мовленнєвий розвиток дошкільника — складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття [14].

 Не можливо уявити належний рівень життєвої компетенції людини без оволодіння мовленням. Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового розвитку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми поведінки — основу її життєвої компетентності, тобто, як влучно висловилася заступник директора Інституту проблем виховання АПН України, доктор педагогічних наук Олена Кононко, «оволодіває наукою і мистецтвом жити серед інших». З огляду на це проблема розвитку мовлення дитини завжди була однією з центральних у дошкільній освіті. Нині ж провідною метою дошкільної лінгводидактики є виховання мовної особистості.

Розвиток цієї якості починається з набуття дитиною вміння встановлювати контакт із партнером у спілкуванні, дотримуючись усталених правил етикету. У повсякденному житті дитина спостерігає і наслідує приклади спілкування між собою дорослих, дітей тощо. Справжнім зразкам комунікативної поведінки має бути притаманна широка палітра емоційно-інтонаційного забарвлення. Старші дошкільнята особливо чутливі до мовлення, його граматичної будови й досить критично ставляться до чужих та власних висловлювань. Вони вже помічають мовні помилки й продовжують оволодівати тими граматичними формами, у застосуванні яких зазнають певних труднощів. Малюк іще з раннього віку вчиться обирати в загальному словесному потоці два слова, які він узгоджує між собою, поступово додаючи до них дедалі більше інших слів, що також підлягають граматичній нормі. З часом, шліфуючи звуковимову, розширюючи свій лексичний запас, удосконалюючи граматичні вміння, дошкільник засвоює засоби мовленнєво-комунікативної поведінки, яка створює його індивідуальне мовленнєве «обличчя». Так формується мовленнєва особистість.

Оскільки дитина тривалий час перебуває в умовах дошкільного навчального закладу, її головними партнерами у спілкуванні є однолітки та педагоги. Мовленнєва взаємодія здебільшого виникає в ігрових ситуаціях, у побуті, коли діти не лише послуговуються мовними штампами, а й творять власні, неповторні конструкції. Подаємо приклади варіативності мовленнєвого етикету, який, почавши творитися ще в давнину, то зберігає усталені форми, то набирає нових, сучасних рис.

 

 

Оскільки тлумачення поняття «педагогічні умови» щодо окреслення реалізації процесу формування комунікативної компетентності дошкільників відсутнє, уважаємо за доцільне розкрити коротко його сутність. Психолог-педагогічна наука по-різному визначає педагогічні умови: 1)обставина педагогічного процесу, яка є результатом цілеспрямованого відбору, конструювання та