Формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі

Ініціативні, що займають провідну позицію в грі діти, найчастіше, користуються великою популярністю у однолітків (іноді, навіть при вираженій тенденції до негативного домінування), так як уміння організувати цікаву спільну гру - одне з найважливіших якостей, впливають на емоціонал'но-особистісні уподобання дошкільнят.

Діти, що пропонують один-два варіанти гри і не завжди, що представляють собі її хід, ускладнюють або відмовляються розподілити ролі, швидше за все, в ситуації реального спілкування будуть менш активні (вони, як правило, не виступають активними організаторами гри, а лише підтримують її, вносять пропозиції та уточнення, пов'язані тільки з прийнятої ними роллю, а не по всій грі в цілому). Такі діти вибирають для себе середні по значущості ролі (помічників головних персонажів) і займають підрядну позицію в спілкуванні.

Структура процесу формування мовних знань у єдності засвоєння та застосування їх у мовленні. Етапи формування мовних знань:

Засвоєння власне мовних знань. Оволодіння умінням вживати виучувані мовні знання у зв’язному мовленні

І. Початковий етап:

 ознайомлення з мовними знаннями (актуалізація знань і досвіду, мотивація навчальної діяльності, виділення і узагальнення істотних ознак поняття, встановлення зв’язків між ознаками, введення терміна, осмислення його актуалізація виучуваних мовних знань доведення поняття).

ІІ. Етап закріплення, корекції, контролю, узагальнення (закріплення істотних ознак поняття та його зв’язків, розрізнення виучуваного поняття від зовнішніх схожих, встановлення між понятійних зв’язків, відпрацювання опорних умінь, підготовка до сприймання наступного матеріалу, розширення уявлення про значення слова, його сполучуваність, функціональну роль, активізація типових синтаксичних конструкцій, розвиток узагальнених способів мовленнєвої діяльності).

ІІІ. Етап застосування здобутих знань (удосконалення мовних знань, розгляд мовних засобів у функціональному аспекті, розвиток умінь розповідати, списувати, міркувати).

Дидактичні цілі уроку мови й мовлення: 

• сприймання, осмислення нових знань з лексики, граматики, правопису,
• розвиток інтелектуальних умінь, усного й писемного зв’язного мовлення,
• відпрацювання навичок каліграфічного й граматичного письма,
• удосконалення опорних умінь, 
• узагальнення, встановлення між понятійних зв’язків,
• підготовка до сприймання наступного матеріалу.

2. 3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи 

 

У параграфі висвітлені результати експерименту, що проводився у дошкільному навчальному закладі з метою впровадження педагогічних умов формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі.

Відповідно заняття з художньої літератури різних видів мають різноманітний зміст та форми проведення:

- розігрування забавлянок, утішок, пісень проводяться переважно з дітьми раннього й молодшого дошкільного віку (групові, індивідуально-групові, індивідуальні заняття);

- читання і розповідання казок, бесіда за їх змістом (фронтальні іі групові заняття);

- читання оповідань, бесіда за їх змістом (фронтальні й групові заняття);

- заучування віршів (індивідуальні та індивідуально-групові заняття);

- ігри-драматизації (фронтальні, групові, індивідуально-групові заняття);

- етичні; узагальнювальні бесіди (проводяться лише з дітьми старщого дошкільного віку);

- показ різних видів театру: іграшок, ляльковий, картонажний, магнітний, тіньовий, живих тіней та ін. ;

- показ діафільмів (фронтальне, групове), як сучасна альтернатива — виконання художніх творів у супроводі мультимедійних презентацій;

- перегляд телепередач, мультфільмів (фронтальні, групові та ін. заняття);

- прослуховування аудіозаписів творів художньої літератури та фольклору в акторському виконанні (фронтальні, групові та ін. заняття).

Традиційно етична бесіда, що планується у формі фронтального чи групового заняття, складається з трьох частин.

1. Вступна частина проводиться з метою зацікавлення дітей  темою бесіди і має кілька варіантів: проблемна ситуація; зверхня до власного досвіду дітей («Чи сподобалось би вам, якби ваші друзі були нечесними? Чому? Кого ми називаємо чесниіИ опис конкретного факту або події («Хочу розказати вам про випадок, який трапився . . . »); читання вірша з подальшим йоґо об говоренням.

2. Основна частина має на меті роз'яснення дітям змісту певної моральної категорії, її усвідомлення, формування позитивний ставлення до її дотримання та складається із запитань і відповіді, спрямованих на аналіз вчинків героїв художніх творів, мотинін поведінки, встановлення причино-наслідкових зв'язків (поведінка — наслідок), усвідомлення взаємовідносин між людьми. Крім запитань, тут використовуються проблемні ситуації, аналіз прим зок, прислів'їв на тему бесіди, заздалегідь підготовлені непі інсценівки за участю окремих дітей («Петрик і бабуся», «По телефону» і т. д. ).

3. Заключна частина проводиться з метою узагальнення уявлень про ту чи іншу норму, виведення морального правила.

Обов'язково в усіх вікових групах ознайомлюють дітей з поезією, заучують вірші напам'ять. Останніми науковими дослідженнями доведено, що заучування віршів — процес індивідуальний (кожна дитина має свій рівень запам'ятовування), тому не рекомендується проведення фронтальних, групових занять з цією метою. Є доцільним ознайомлення з поетичним твором, дібраним для заучування, проводити на групових заняттях, а його розучування — індивідуально. Таке заняття проводиться за орієнтовною схемою:

1. Зацікавлення дітей (у молодшій групі — сюрпризний момент іграшка, про яку згадується у вірші, ігрова ситуація; в середній - звернення до власного досвіду дітей, вступна бесіда на тему вірша, старшій — вступна бесіда за темою вірша, бесіда про творчість поета, його раніше прочитані поетичні твори);

2. Повідомлення назви вірша, його автора. Вихователь читає вірш із пам'яті (1-2 рази, дітям молодшого дошкільного віку — в ході обігрування );

3. Бесіда за змістом вірша;

4.