Формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі

5. Читання вірша (1-2 рази) з певним прийомом заучування: ігровим, наочним тощо. Як правило, дітям з високим рівнем запам'ятовування цього достатньо, щоб вивчити вірш;

6. Декламування вірша дитиною, яка його запам'ятала (за її бажанням );

7. Цікаве завершення заняття: психологічний етюд або малювання під музику за змістом вірша.

З дітьми, які не запам'ятали вірш на груповому занятті, проводяться індивідуальні заняття.

Отримані результати контрольного етапу експерименту представлені у таблиці 2.

 

 

 

рівніГрупи

 

«Мадагаскар» (експериментальна група)

«Веселка»

(контрольна група)

кількість дітей   19%кількість дітей   21 %

низький

316628

достатній

10531048

високий 

631524

Таблиця 2 

 

 

 

 

Рис. 2. Діаграма показників сформованості комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі під час контрольного етапу.

 

 

Отже, оброблені результати констатувального і контрольного експерименту свідчать про ефективність комплексу педагогічних умов формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі. Так, дітей з високий рівнем сформованості  комунікативної компетентності  виявилося 31% у порівнянні з 17% за результатами  діагностики початкового рівня; дошкільників з достатнім рівнем сформованості – 57% і 53% відповідно, низький рівень – з 26% до 16%. Відбулися зміни на усіх рівнях: дітей з достатнім і високим рівнем сформованості комунікативної компетентності стало більше, знизилась кількість дошкільників з низьким рівнем комунікативних умінь.

 

 

Висновки 

 

 Неможливо уявити належний рівень життєвої компетенції людини без оволодіння мовленням. Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового розвитку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми поведінки — основу її життєвої компетентності, тобто, «оволодіває наукою і мистецтвом жити серед інших».

Проаналізована наукова література, дала змогу встановити, що комунікативна компетентність розглядається вченими як готовність  особистості до комунікативної діяльності. Комунікативна функція мовлення дозволяє встановлювати  контакти між людьми. В комунікативній функції можна виділити три аспекти: інформаційний (мова виступає як засіб передачі інформації від однієї людини до іншої і від покоління до покоління); виразний (засіб передачі почуттів, відносин, при цьому велике значення мають інтонація, експресивні складові – жести, міміка); мовлення як спонукання до дії, волевиявлення.

Виявлено, що структура комунікативної  компетентності складається із чотирьох компонентних складників, представлених наступними аспектами:

5)когнітивний складник (ступінь оволодіння знаннями, уміннями, навичками): вміння слухати; навички правильного говоріння;  вміння самостійно формувати образний задум мовлення;  

6)особистісний складник: готовність до виявлення компетентності; сформованість мотивації; потреба у художньо-естетичному спілкуванні з колективом; 

7)цілісно-смисловий складник: сприйняття процесу мовлення як невід’ємної частини свого життя; розвиток вольових якостей, достатніх для здійснення такої  діяльності в колективі; розвиток внутрішніх природних, універсальних властивостей особистості;

8)результативний складник:  аналіз власного мовлення, здатність до самовдосконалення.

Отже, експериментальний шляхом доведено, що комплекс педагогічних умов стане ефективним у формуванні комунікативної компетентності дошкільників. А саме: організація оптимального мовленнєвого середовища для дошкільників у навчально-виховному процесі, здійснення індивідуально-диференційованого підходу при формуванні  комунікативної компетентності дошкільників, здійснення індивідуально-диференційованого підходу при формуванні  комунікативної компетентності дошкільників, рефлексія комунікативної діяльності дошкільників у навчально-виховному процесі, буде сприятливо впливати на процес формування комунікативної компетентності дошкільників і навчально-виховному процесі ДНЗ.

 

 

1. Бєлкін А. С. Педагогіка дитинства (Основи вікової педагогіки). - Єкатеринбург, 1995. - 411 с.
2. Богуш А. , Гавриш Н. , Котик Т. Методика організації художньо-мовленевої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. - К. : Видавничий Дім Слово, 2006. -175 с.
3. Волков Б. С. , Волкова Н. В. Психічний розвиток дитини до вступу до школи. - М. : Педагогічне товариство Росії, 2004. - 144 с.
4.  Виготський Л. С. Вибрані психологічні твори. М. : Просвещение, 1986. - 217 с.
5. Давайте пограємо / Под ред. А. А. Столяра, - М. : Просвещение, 1991. - 207 с.
6. Дитяча практична психологія: Підручник / За ред. проф. Т. Д. Марцинковський. - М. : Гардаріки, 2003. - 255 с.
7. Діагностика та корекція психічного розвитку дошкільника / Под ред. Я. Л. Коломинского і Е. А. Панько. - Мінськ, 1997. - 237 с.
8. Єрмолаєва М. В. Психологія розвиваючої та корекційної роботи з дошкільнятами. Серія «Школа для всіх». - М. : Нова школа, 1998. - 144 с. : Ил.
9. Гра дошкільника / Под ред. С. Л. Новосьолова. М. : Педагогіка, 1989. - 133 с.
10. Зимняя И. А. Ключевые компетентности – новая парадигма результата образования // Высшее образование сегодня. – 2003. –  № 5  – С. 34 – 44.  
11. Клюєва Н. В. , Касаткіна Ю. В. Вчимо дітей спілкуванню. Популярне посібник для батьків та педагогів. - Ярославль, 1996. - 234 с.
12. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. К. : Редакція журналу «Дошкільне виховання», 2003.
13. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспектива: Бібліотека освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : «К. І. С. », 2004, - 112 с.
14. Краевский В. В. Основы обучения. Дидактика и методика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. В. Краевский, А. В. Хуторской. – М. : Издательский центр «Академия», 2007.