Формування позитивного іміджу керівників державних інституцій: визначення та систематизація основних вимог

охарактерезуувати визначення та систематизація основних вимог до формування позитивного іміджу керівників державних інституцій;

Очікувана наукова новизна. На основі аналізу та визначення іміджевого аспекту щодо вимог керівників органів державної влади; з’ясування сутнісного поняття іміджу у державному управлінні, зокрема факторів, що впливають на формування іміджу керівника, очікувана наукова новизна передбачатиме:

визначення і розв’язання одного із ключових завдань, які має ставити перед собою кожна державна інституція – формування їх позитивного іміджу шляхом підвищення якості послуг, що надаються, компетентності й професіоналізму всіх працівників, організаційної культури спілкування, а також результативності вирішення соціальних проблем населення;

на основі аналізу складових елементів іміджу визначення, що державна установа розглядалась не стільки як складна система, скільки як підсистема комплексу інституцій, через які здійснюється реалізація державної влади, що дозволяє комплексно підходити до процесів створення та удосконалення іміджу управлінця, враховуючи професійні та особистісні іміджеутворюючі фактори;

пошук шляхів підвищення ефективності діяльності нового управлінця, оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми в умовах обмежених ресурсів, визначення та систематизація вимог до керівників органів влади з позиції іміджевого аспекту;

визначення процесу формування позитивного іміджу державної влади, що передбачає систематичну і планомірну діяльність, фокусує і консолідує зусилля державних установ, засобів масової інформації, експертного співтовариства. Як найбільш дієвий та ефективний засіб створення іміджу визначено засоби масової інформації, що підтверджують і соціологічні дослідження.

 

 

Активні процеси глобалізацї та інформатизації, що є домінантою розвитку сучасного суспільства, поставили на якісно новий рівень проблему розробки та реалізації іміджевої політики держави.

Складовим елементом такої політики є імідж державної влади. дослідник С. Серьогін зазначає, що «поняття «імідж держави, державної влади» є корпоративним уявленням громадян, яка формується в громадській думці творами мистецтва, засобами інформації та PR-технологій і інтегрується як з окремих образів державних осіб, так із оцінок діяльності гілок і органів влади, стану загальнодержавної політики та рівня її соціальної спрямованості» [33, с. 26].

На формування іміджу державної влади відчутний вплив має зовнішнє середовище, зокрема оцінювання громадськістю діяльності органів державної влади, ефективності виконання ними своїх функціональних обов’язків. Відповідно ми можемо стверджувати, що імідж державних установ носить оцінний характер. Рівень оцінювання іміджу може корелюватися, змінюватися відповідно до умов суспільно-політичного, соціального – економічного та культурного розвитку суспільства.

Оцінка іміджу органів державної влади може здійснюватися за двома показниками: дія (діяльність) та поведінка. Оцінка діяльності органів державної влади визначається рівнем виконання ними своїх функціональних обов’язків, а також наслідками їх функціонування для суспільства. На визначення якісних характеристик іміджу (позитивний/негативний) впливає стиль поведінки державних службовців, їхнє ставлення до представників громадськості. Варто зазначити, що ці оцінки ґрунтовані на суспільних домовленостях, значна частина яких виражена в законах і підзаконних актах, що стосуються, зокрема, діяльності органів державної влади.

Для дослідження характеру сприйняття іміджу державної влади найчастіше використовують методи емпіричної соціології та соціальної психології – опитування, інтерв’ю, тести тощо. Так, дослідження проведені соціологічною службою Центру Разумкова серед громадян України з метою з’ясування їх оцінки діяльності влади засвідчили, що громадяни переважно негативно оцінюють діяльність органів державної влади, зокрема оцінка діяльності Уряду України за п’ятибальною шкалою отримала 2, 3 бали. Дві третини опитаних респондентів (66, 0%) вказують на погіршення ставлення до влади, 59, 8% – на погіршення ставлення влади до громадян, 51, 8% – на погіршення міжнародного іміджу України [8].

Таким чином, оцінка діяльності органів державної влади українськими громадянами знаходиться на низькому рівні, що визначає їх негативні іміджеві характеристики. Спостерігається тенденція до зниження рівня підтримки громадянами діяльності владних установ. Частка тих, хто не підтримує діяльність Верховної Ради України складає 66, 6%, у той час, коли повністю підтримує її діяльність 3, 6% і підтримує окремі заходи 24, 4% респондентів. Також зросла частка тих, хто не підтримує діяльність Уряду України 62, 6%, повністю підтримують 4, 6%, підтримує окремі заходи 26, 2%. [8].

Низький рівень підтримки громадян діяльності органів державної влади унеможливлює здійснення якісної державної політики, гальмує проведення реформ, сприяє деструктивним процесам у суспільстві. Вихід із ситуації можливий за рахунок вироблення та реалізації якісної державної іміджевої стратегії, розрахованої на тривалу перспективу.

У залежності від сфери теоретичних знань чи практики під «стратегією» розуміють: «найбільш загальний механізм дій, що визначає шляхи досягнення цілі», «послідовність уявлень, що веде до певного результату», «вибір ключових напрямків розвитку, що інтегрує цілі групи, партії, корпорації, міста, держави, об’єднання держав» [12, 26, 6].

Державну стратегію О. Соловйов визначає як «план, що об’єднує всі сфери діяльності держави, всебічно охоплює значущі аспекти того чи іншого проекту та інтегрує складові частини» [36, с. 260], як правило специфіка таких планів полягає у наявності сукупності цілей, що сприяє виявленню системного ефекту для життєво важливих сфер діяльності суспільства та держави.

Будь-яка стратегія передбачає здійснення стратегічного управління, у процесі якого реалізується концепція, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановити цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій [39, с. 27].

Виходячи із