Формування позитивного іміджу керівників державних інституцій: визначення та систематизація основних вимог

На думку науковця, до професійно-кваліфікаційних вимог відносять, зокрема, такі: професійні знання; інтерес до професійної діяльності; професійні вміння та навички; задоволеність процесом роботи та її результатами; здібності творчо використовувати професійні знання та досвід; відповідність кваліфікаційного рівня за-планованій роботі; цілеспрямованість; самостійність у виконанні завдань; стабільність у віддачі; уміння орієнтуватися в реальній ситуації; організованість і зібраність; відповідальність; ініціативність; старанність у виконанні дорученого; позитивне ставлення до нового; здатність нагромаджувати та оновлювати професійний досвід; зацікавленість у службовій кар’єрі.

Всі вищенаведені професійно-кваліфікаційні вимоги відносяться до сучасного фахівця з державного управління. Які ж саме вимоги притаманні керівникам і чи тотожні вони з вимогами спеціалістів органів державної влади? Перш ніж відповісти на це питання, звернемося до нормативно-правової бази України.

У ст. 5 Закону України «Про державну службу « сформульовано основні вимоги етики поведінки державного службовця: сумлінно виконувати свої службові обов’язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби або негативно вплинути на репутацію державного службовця. У дослідженні, проведеному кафедрою державного будівництва Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, щодо вимог, які висувають до керівників підлеглі, що є своєрідним ідеалом керівника, респонденти головною морально-етичною якістю вважають порядність, потім (такі за важливістю) : дипломатичність, ввічливість, обов’язковість, надійність. Автори [32] роблять висновок, що внутрішній стан органів влади перебуває у критичному стані, коли порядність керівників не є нор-мою, а нагальною потребою, вимогою, бажанням».

І хоча стаття 3. Закону України «Про державну службу» і розглядає основні принципи державної служби, серед яких служіння народу України; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі тощо, проте, не визначено, які саме вимоги висуваються до керівників органів влади.

Згідно з наказом Голови Національного агентства України з питань державної служби» від 13 вересня 2011 № 11 «Про Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців» державний службовець повинен володіти:

- знаннями з Конституції України, законів України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції», а також законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та структурного підрозділу;

- вмінням вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі, відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію;

- аналітичним мисленням, розумінням сучасних проблем менеджменту, технологією адміністративної роботи, здатністю продукувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології.

Державні службовці повинні досконало володіти державною мовою. Крім того, державні службовці, які за характером своєї роботи вирішують питання, пов’язані з формуванням та здійсненням міждержавних зв’язків, повинні володіти на рівні побутового і професійного спілкування однією з іноземних мов.

При цьому обов’язковими для державних службовців різних категорій є такі загальні вимоги:

- для керівників органів державної влади:

- знання питань економіки та вміння застосовувати їх на практиці;

- для керівників структурних підрозділів органів державної влади:

- вміння реалізувати плани роботи свого підрозділу, аналізувати та узагальнювати інформацію з напряму його діяльності з метою визначення досягнень цього підрозділу та заходів щодо усунення недоліків в його роботі;

- здатність визначати терміни, порядок і послідовність виконання робіт.

Що стосується спеціалістів різних категорій, то вони повинні вміти реалізовувати плани діяльності свого функціонального напряму, систематизувати, обробляти, аналізувати та узагальнювати інформацію щодо своєї діяльності з метою визначення досягнень та заходів, спрямованих на усунення недоліків у цій діяльності.

Особистими вимогами для всіх держслужбовців є принциповість, рішучість і вимогливість у дотриманні чинного законодавства щодо рішення питань розбудови не-залежної України, ініціативність, особиста ввічливість, тактовність та витримка [17].

Конкуренція між різними політичними силами, що притаманна для демократичного режиму сьогодення, підвищує комплекс вимог, що стосуються керівника органу державної влади та вимагає аналізу його особистості. Покоління керівників нової сучасної генерації – реальних суб’єктів політики, повинно творчо підходити до ефективного вирішення завдань державного управління, поставлених новими умовами діяльності. Отже, це зумовлює необхідність мати своє «обличчя», запам’ятовуватися людям, а отже мати власний привабливий імідж

Слово «імідж» походить від англійської «іmage», що, у свою чергу, бере початок від латинської «іmago». Термін «імідж» – досить молодий у науці державне управління, тому він продовжує активно вивчатись, але єдиного визначення, яке задовольнило б усі точки зору дослідників, й досі немає. Слід відмітити багатозначність трактування такого складного феномену, як «імідж». Усталені наукові уявлення про імідж та його роль серед інших наукових категорій лише починають формуватися. На думку російського вченого Б. Л. Борисова, «в сучасній … мові англійське слово «image» наділяється такою ємкістю і багатозначністю, що його по праву можна віднести до категорії мультикультурних символів. Образ, мотив, роль, амплуа, маска, установа, фасад, репутація, лицедійство, прогнозоване чекання – такий неповний перелік сенсів цього поняття» [5]. Так, одні науковці розкривають його зміст як «цілеспрямоване формування образу» [32], «як утворений у масовій свідомості та той, що має характер стереотипу емоційно забарвлений образ» [31] як «набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю» [41,