Формування позитивного іміджу керівників державних інституцій: визначення та систематизація основних вимог

На сучасному етапі розвитку українського суспільства визначальним критерієм оцінки діяльності органів влади стає задоволення потреб громадян в отриманні якісних публічних послуг. Державні послуги – це послуги, що надаються органами державної влади (насамперед, виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями. Державні та муніципальні послуги разом можна назвати публічними послугами. Тобто публічні послуги – це всі послуги, що надаються публічним сектором, а також приватним сектором під відповідальність публічної влади та за рахунок публічних коштів.

З проголошенням Україною незалежності, становлення і розвиток молодої науки «державне управління» набуває нового виміру через зміну вимог до державних службовців, зокрема, до керівників органів влади.

З огляду на це, вивчення іміджу пов’язано з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності нового управлінця, оптимізацією професійного спілкування та взаємовідносин із людьми в умовах обмежених ресурсів, визначення та систематизація вимог до керівників органів влади з позиції іміджевого аспекту.

Процес формування позитивного іміджу державної влади передбачає систематичну і планомірну діяльність, що фокусує і консолідує зусилля державних установ, засобів масової інформації, експертного співтовариства. Найбільш дієвим та ефективним засобом створення іміджу є засоби масової інформації, що підтверджують і соціологічні дослідження.

Одним із ключових завдань, які має ставити перед собою кожна державна інституція, є формування їх позитивного іміджу шляхом підвищення якості послуг, що надаються, компетентності й професіоналізму всіх працівників, організаційної культури спілкування, а також результативності вирішення соціальних проблем населення. Найбільшої уваги при формуванні іміджу державної інституції потребує створення прийнятного для суспільства іміджу керівника, бо часто саме через його образ іде сприйняття результатів діяльності цієї інституції.

Аналіз зазначених у цьому переліку складових елементів іміджу показує, що державна установа в даному разі розглядалась не стільки як складна система, скільки як підсистема комплексу інституцій, через які здійснюється реалізація державної влади. Такий підхід показує доцільність урахування в процесі формування іміджу державної інституції виконання нею свого суспільного призначення (місії) щодо надання послуг відповідно до потреб населення (а не таких, що забезпечують функціонування “державної машини” заради неї самої), її взаємодію з іншими державними інституціями, недержавними організаціями та населенням, а також взаємодію між підрозділами інституції, доцільність внутрішньої будови, раціональність виконання покладених на неї функцій.

Ключовими позиціями у реалізації іміджевої стратегії по забезпеченню позитивного іміджу є налагодження конструктивної взаємодії із громадськістю, забезпечення зворотного зв’язку, за допомогою різних засобів масової комунікації. Механізм реалізації державної іміджевої стратегії передбачає використання сукупності тактик, серед яких аналіз ситуації, визначення базових принципів і цілей, залучення засобів масової комунікації, моніторинг ситуації, належне використання фінансових та людських ресурсів.

Отже, імідж керівника потрібно розглядати як управлінську та соціально-психологічну категорію. Це дозволяє комплексно підходити до процесів створення та удосконалення іміджу управлінця, враховуючи професійні та особистісні іміджеутворюючі фактори.

Формування позитивного іміджу державних інституцій та їх керівників є одним з важливих завдань, яке не може вирішуватись без застосування комплексного підходу, визначення головної мети та її складових, а також без свідомого повсякчасного докладання зусиль у цьому напрямку. Подальші дослідження щодо іміджу державних інституцій мають вийти на розроблення готового до запровадження у практичну діяльність органів влади механізму, що дозволить істотно впливати на підвищення їх іміджу як серед населення України, так і в світі.

Підводячи підсумок, зазначимо, що імідж є показником рівня довіри населення до органів державної влади і критерієм оцінки суспільством ефективності управлінської діяльності. З кожним роком відбувається посилення вимог до кандидатів на керівні посади до органів влади у зв’язку з виконанням складних і відповідальних завдань та обов’язків, що покладе-ні державою на посадових осіб.

 

 

Альтшуллер А. А. Суперменеджер: имидж и самопрезентация / А. А. Альтшуллер. – М., Феникс, 2004. – 160 с.

Андреева Ю. В. Взаимосвязь профессиональных и личных качеств имиджа руководителя. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19. 00. 01 / Ю. В. Андреева. – Казанский государственный университет, 2002.

Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: [монографія] / В. М. Бебик. – К. : МАУП, 2005. – 440 с.

Бинецкий А. Е. Паблик рилейшнз. Защита интересов и репутации бизнеса: Учебно-практическое пособие / А. Е. Бинецкий. – М. : ИКФ «ЭКМОС», 2003.

Борисов Б. Л. Технологии рекламы и PR / Б. Л. Борисов. – М. : Фаир-пресс, 2001. – 624 с.

Виханский О. С. Стратегическое управление / О. С. Виханский. – М. : Экономистъ, 2006. – 292 с.

Гончарук Н. Вітчизняний досвід здійснення адміністративної реформи в Украї-ні / Н. Гончарук // Публічне управління: теорія та практика: збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. – X. : Вид-во «ДокНаукДержУпр», 2010. – № 2. – С. 11-17.

Думка громадян України про ситуацію в країні, оцінки діяльності влади, електоральної орієнтації. Підсумки 2011 року. Результати соціологічних досліджень Центру Разумкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. razumkov. org. ua/

Енциклопедія державного управління: у 8 т. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 6: Державна служба. – 2011. – 524 с.

Журба О. В. Зміцнення управлінського потенціалу органів державної влади на місцевому