Форми панування фінансової олігархії

Але є очевидним і аморальний бік справи. Перший раз в історії виникла можливість глобалізувати монополістичний капітал, створилась світова олігархія, яка нівелює або мінімалізує конкуренцію, ділячи реальну економічну владу між підпорядкованими собі трансконтинентальними корпораціями (ТКК). За допомогою ТКК вона узурпує життєві ресурси людства (банки, енергетичні ресурси, нафтогазову промисловість, сільське господарство, харчову промисловість, машинобудування і т. д.), організує наркобізнес, купує політичну владу, уряди і президентів, спецслужби і силові структури. Як все це здійснюється не є ніякою таємницею («змовою») – інтернет наповнений цією інформацією. Також не є таємницею і клуби мільярдерів, найбільш відомим з яких є так звана «Більдерберзька група».

Варто згадати і «Комітет 300». «Більдербергери» не приховують, що їхньою метою є створення «світового уряду», котрий об'єднає людство буцімто задля майбутнього людей (з метою припинення війн). Спроба світової олігархії захопити владу над планетою – це не є ніякою «глобалізацією», але з будь-якої точки зору – кримінальна діяльність, котра носить назву політики глобалізму. Глобалізм прикривається глобалізацією, видає себе за глобалізацію і підмінює поняття. Змішування цих понять видно й у Вашому питанні [7, 186].

Існує немало конспіративних теорій, сенс котрих у тому, що хтось збирається захопити владу над світом (або вже керує ним). Ці «хтось» є найширшого спектру – від тих чи інших народів (росіян, євреїв, американців, арабів) до фантастичних сценаріїв (таємні махатми в Шамбалі, уфонавти, масони, тамплієри, інші секретні ордени та секретні служби).

Ми живемо в епоху небаченого технологічного прогресу. Однак, незважаючи на це, очевидно, що збільшується прірва між заможними й незаможними, але найважливішим є те, що тим самим знищується середній клас. Складається нова суспільна модель: недоступні олігархи, мільйонери-менеджери, котрі їх обслуговують (включно з формальними «прем’єрами» і «президентами»). І «всі решта», тобто вчорашній середній клас (дрібні виробники і підприємці, працівники науки та мистецтва, інженери, вчителі, лікарі, кваліфіковані робітники та ін.) плюс нижній клас (некваліфіковані робітники, безробітні, асоціальні елементи та ін.). Інакше кажучи, ми наближаємося до «ідеальної держави» Платона за моделлю аристократи – слуги – раби.

Велика кількість людей дійсно досягла критичної межі, коли потрібно або раціоналізувати й справедливо зменшувати споживання, або зменшувати число людей на планеті (а для цього підійдуть голод, війни, «регульовані конфлікти», «тероризм»). Абсолютно зрозуміло, що олігархи вибирають другий варіант. Тому виникає питання: чи не є те витіснення людей на грань існування, котре ми спостерігаємо, свідомим?

Дії «більдербергерів» – це не конспірація. Світовий банк, Міжнародний валютний фонд діють легально і відкрито. А «теорії змов» якраз необхідні глобалістам, щоб відвернути увагу від дійсності на інспіруючи ненависть несправжні загрози (здатні викликати сміх у політолога і економіста «Сіонські протоколи», безсмертна єврейська змова і т. п.).

Реальне заволодіння світовою економікою маскується, а людей підштовхують до «подібних тем» – беззмістовних конфронтацій та суперечок. Найпопулярнішою залишається «єврейська змова». Тут величезний простір для дискусій, починаючи від національного походження найбільших світових олігархів і закінчуючи антисемітизмом. При цьому забуваючи, що якраз євреї стали першими жертвами організованого на теренах різних держав експерименту із знищення «непотрібних» суспільних груп. Знищення євреїв навіть в останні дні помираючого Рейху (до речі, які здійснювалось і «визволителями») показує, що власне воно було справжньою метою Другої світової війни. Вся темна історія ХХ сторіччя ще далеко не відкрита.

«Конспірологія» Браженаса вже застаріла, бо на Заході такі речі вже не називають змовою, а кваліфікують як факт. А взагалі, В. Браженас достатньо скрупульозно описав витоки глобалізму від перших ілюмінатів до Круглого Столу і далі до Ради Міжнародних Відносин, показав, як із США підтримувались комуністичні режими, докладно перечислив багаточисельні організації глобалістів у США, але не охопив діяльності сучасних міжнародних «клубів» [14, 79].

Крім того, йому був недоступним матеріал, котрий показав, яким величезним поштовхом для наступного тріумфу глобалізму було перекачування капіталу із пограбованої більшовиками Росії в банки США. У цьому ж ракурсі необхідно досліджувати й історію нацистської Німеччини. Тут може здатися цікавою обсипана прокльонами з усіх боків, названа як «нацистською», так і «сіоністською», а тому будучи такою, що заслуговує на увагу – книга Хеннеке Карделя «Адольф Гітлер – засновник Ізраїлю», в якій наводять на роздуми не стільки дані про фінансову підтримку гітлерівців з боку тих же американських банків, котрі підтримували і Леніна, наприклад, Kuhn, Loeb & Company, спочатку ці спонсори напевно й не розраховували на фантастичний капітал, котрий знову до них повернувся.

Коли у 1988 році американці, під приводом «повернення» награбованих нацистами єврейських цінностей пограбували швейцарські банки на 1, 5 мільярди доларів, причому швейцарці віддали перевагу не пошукам істини, а врятуванню власної шкіри і піддались на шантаж – це вже був «розвинений» і «реальний» глобалізм.

«Код Да Вінчі» дійсно «вражаючий», як і «Титанік». Маніпулювати свідомістю пересічної людини – одна із стратегій глобалізму, поза як в