Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Форми панування фінансової олігархії

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
46
Мова: 
Українська
Оцінка: 

(соціологічна візія) суть українських кланово-олігархічних формувань полягає в наступному.

Найважливіше – те, що вони (кланово-олігархічні угрупування) є чи не єдиними незалежними організованими групами в суспільстві. Саме клани – а не партії чи громадські організації – висловлюють та захищають інтереси певних соціальних груп. Причому, з огляду на неструктурованість суспільства, українські політично активні соціальні групи є відносно вузькими прошарками заможних громадян. «У маргіналізованому суспільстві навіть найбагатші його верстви складаються з маргіналів, що набули високого соціального статусу майже зненацька, раптово і зовсім не завдяки своїм позитивним якостям. Можна сказати, що система висловлення, агрегації, відстоювання політичних інтересів в Україні охоплює меншість суспільства. Більшість наших громадян свідомо дистанціюється від політики і держави, – ймовірно, з того часу, як держава дистанціювалась від громадян «.
Природно, що за таких обставин, навіть після введення змішаної виборчої системи, українські партії не можуть відігравати скільки-небудь серйозної ролі. Надання їм ролі, до якої вони не були готові призвело до прискореної «ліквідації» багатопартійності через «приватизацію» партійних структур. Ставши об'єктами корисливої уваги напівкримінальної еліти, партії, не будучі в змозі чинити опір, були інкорпоровані в структуру різних адміністративно-економічних кланів. Партії остаточно почали відігравати чисто інструментальну роль в обслуговуванні великих економічних інтересів, процес чого почав спостерігатись з середини 1990-их рр.
Процес розширення сфер інтересів кланово-олігархічних груп, на думку Олега Долженкова, потенційно може призвести до поступового витіснення з суспільно-політичного поля політичних партій та самої держави. Не цілком погоджуючись з дослідником щодо виняткової ролі фінансово-промислових угрупувань («кланів»), все ж таки змушені констатувати існуючу тенденцію до розширення не лише потенційних сфер впливу олігархічних структур, але і й їх фактичних «володінь», котрі суттєво зменшують повноваження як елементів демократичної політичної системи (політичні партії, громадські організації та рухи тощо), так і повноваження самої держави.
Значна частина інститутів, що в демократичних соціумах відіграють роль посередників між громадянським суспільством та владою в Україні належить адміністративно-економічним клановим угрупуванням, прямо чи опосередковано через несамостійність політичних партій та громадських інституцій.
Соціальну сутність українських адміністративно-економічних кланів в жодному випадку не можна зводити до того, що вони опанували значну частину традиційно зайнятого політичними партіями простору. Набагато важливішим є те, що в нинішніх умовах клани опанували значну частину органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Для росту олігархічного угрупування йому необхідно володіти початковими ресурсами у вигляді:
- підприємства чи їх групи, котрі б справляли суттєвий вплив на економіку держави;
- одного або кількох теле- чи радіоканалів загальнонаціонального значення;
- державної посади чи депутатського мандату [9, 187].
За наявності вищеперелічених ресурсів олігархічна група може взяти під контроль, «приватизувати» шляхом повного або часткового фінансування діяльності та державної підтримки (державні дотації, субсидування, замовлення тощо) політичну партію чи громадську організацію, іншими словами – здобути інструменти подальшої діяльності. Політична партія (фракція) відкриває шлях до урядових посад. А також дозволяє опосередковано контролювати (шляхом парламентського затвердження суддів, Генерального прокурора тощо) судову владу та контрольно-ревізійні органи. Отже, контроль, чи, принаймні, вплив на гілки влади у процесі «олігархічного становлення» виступає тактичною, операційною метою діяльності фінансово-промислової, а тепер вже адміністративно-кланової, групи. Стратегічною, довготерміновою, метою діяльності виступає вплив чи контроль над всіма сторонами суспільного (громадського) життя: бізнесом, політикою та третім сектором. Лише за умови контрольованості цих сфер олігархічна група зможе реально впливати на процес прийняття політичних рішень в країні. Причому невірно буде вважати, що основною метою олігархічної групи є економічне збагачення: воно виступає лише засобом для досягнення влади, високого соціального статусу тощо.
 
РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВА ОЛІГАРХІЯ
 
3.1 Сучасна фінансова олігархія в Україні
 
За сучасних умов олігархія в Україні набуває інституційного статусу, економічною основою панування котрої є:
- процес тіньової приватизації;
- банківсько-кредитна діяльність;
- тіньова економіка;
- політична влада як головний економічний ресурс, що дає можливість витягувати надлишковий прибуток.
Генетичною основою нашої олігархії стала, в основному, колишня партійно-радянська номенклатура, яка змогла на початку процесу трансформації утримати доступ до фінансових ресурсів і здійснювати контроль за ключовими сферами економічної діяльності.
Морально-психологічна основа олігархії – це, по-перше: зарозуміле ставлення до громадян, уседозволеність і нехтування законами; по-друге, прагнення збагачення як головний сенс життя. Панування олігархії в соціально-економічному житті суспільства призводить:
- до зниження ефективності економіки внаслідок браку стимулів до зростання;
- утрати конкурентоспроможності нашої економіки;
- несумлінної конкуренції, ліквідації фірм, що не співробітничають із владою;
- стримування розвитку середнього й малого бізнесу;
- консерватизму в економіці – збереження становища «статус-кво».
Тож, олігархія виступає як найконсервативніша частка суспільства, що «приватизувала» не тільки економіку й політику, а й зазіхає на нашу свідомість – через монополізацію засобів інформації і маніпулювання суспільною свідомістю, адже формою суспільної свідомості бюрократії є демагогія (абсурду).
Засобами боротьби з олігархією можуть бути:
- детінізація і легалізація економіки;
- проведення адміністративної реформи;
- податкова реформа з метою зведення фіскальної функції податків до мінімуму, а стимулюючої – до максимуму;
- демонополізація економіки й розвиток конкуренції;
- прозора приватизація із залученням іноземного капіталу;
- усунення адміністративного свавілля в
Фото Капча