Форми панування фінансової олігархії

- формування середнього класу як основи громадянського суспільства й передумови до організації соціально-політичної і економічної стабільності суспільства.

Наслідок панування олігархії – брак політичної і управлінської економічної еліти, яка повинна відіграти визначальну роль у розвитку держави, розробляючи основні напрями розвитку країни, утілювати вищі цінності суспільства, бути культурною і науковою.

Головне завдання еліти – зробити владу ефективною. Задля реалізації своїх функцій еліті необхідно забезпечити належну конкуренцію, постійну циркуляцію кадрів, а також – політичну спадкоємність вищих елементів державного управління. Теперішня керівна еліта не відповідає цим вимогам, бо формується тільки на основі особистої відданості.

Процедурі взаємодії фінансової олігархії з ОДВ та ОМС, яка відбувається у законодавчій, виконавчій та силовій (рівень силових структур) площині, необхідно приділити окрему увагу (додаток 1).

Представлена модель відображує сучасний механізм здійснення тіньового лобізму. Для запобігання незаконного впливу на ОДВ та ОМС представників фінансової олігархії необхідно вжити комплекс радикальних політико-правових заходів щодо запровадження публічного лобізму, спрямованих на обмеження тінізації сфер суспільного життя. Можна погодитись з думкою О. Гросфельд, що загальною методологією процесу демократизації лобізму в Україні є обмеження інтервенції бізнес-інтересів у сфері державного управління і посилення ролі і безпосереднього впливу громадських організацій на процес формування і реалізації державної політики за допомогою прозорих технологій лобіювання. Інституціоналізація лобізму за допомогою встановлення, закріплення і регулювання певних норм, правил, статусів і ролей дасть змогу трансформувати тіньову лобістську діяльність у цивілізовану [7].

Проведення опосередкованого лобіювання (через осіб, яким це законодавчо дозволено) відрізнятиметься високим ступенем антикорупційної складової та сприятиме конкуренції між різними представницькими групами та особами (у тому числі представниками фінансової олігархії) під час ухвалень державно-управлінських рішень.

Державна влада, для того щоб забезпечити прозорість процесів прийняття управлінських рішень, повернення та легалізацію великої частини приватного капіталу із-за кордону (з метою залучення його у вітчизняну економіку), повинна створити умови запровадження системи цивілізованого лобізму, за допомогою політико-правових механізмів його реалізації, а саме:

- позбавити представників фінансової олігархії проводити «тіньовий» вплив на державне управління шляхом прийняття відповідної нормативно-правової бази (зокрема ухвалення ефективного Закону України «Про регулювання лобістської діяльності») ;

- гарантувати стабільність і захищеність капіталів;

- змінити систему обрання ВР України з пропорційної на мажоритарну;

- створити реєстр незалежних професійних лобістів (легальні лобістські структури) ;

- сформувати дієві інститути громадянського суспільства в Україні, насамперед суспільного телебачення.

Офіційно в Україні лобізм як інститут відсутній. Починаючи з 1999 р., до Верховної Ради України неодноразово подавались законопроекти, спрямовані узаконити лобістську діяльність [«Про лобіювання в Україні» № 3188 від 13. 04. 1999 р., «Про правовий статус груп, об’єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України» № 3188-1 від 03. 11. 1999 р., «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» № 8429 від 09. 11. 2005 р. ], але ці нормативно-правові акти з різних об’єктивних та суб’єктивних причин не було ухвалено парламентом [12, 69].

Певне зрушення цього питання з мертвої точки відбулось нещодавно, коли Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження «Про схвалення Концепції проекту закону України «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів (Про лобіювання) « № 448-р від 22 квітня у 2009 р». На даний час урядовий законопроект проходить громадське обговорення. Разом з тим 20 жовтня 2010 р. народний депутат від Партії регіонів В. Коновалюк зареєстрував у Верховній Раді України проект закону України «Про регулювання лобістської діяльності в Україні» [4], який містить основні норми, викладені в урядовому законопроекті, проте сфера його поширюється не тільки на ОДВ, а й на ОМС.

Можна прогнозувати, що прийняття Закону «Про лобіювання» або Закону України «Про регулювання лобістської діяльності в Україні» стане ефективним правовим механізмом регулювання взаємовідносин представницьких груп (у тому числі фінансової олігархії) з публічною владою (Верховною Радою України; Адміністрацією Президента України; Кабінетом Міністрів України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; Верховною радою Автономної Республіки Крим; Радою міністрів Автономної Республіки Крим; сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами), зокрема:

- законодавчо закріпить правові засади, структуру, межі, види, форми, засоби та інструменти лобістської діяльності в Україні;

- визначить права, обов’язки, відповідальність та гарантії діяльності лобістів;

- зменшить корупцію та тіньовий вплив олігархів на діяльність публічної влади, завдяки прозорим контактам лобістів з державними службовцями;

- підвищить рівень впливу окремих громадян, різних груп та соціальних верств населення на державне управління;

- сприятиме наповненню державного бюджету України за рахунок оплати олігархами офіційних лобістських послуг.

При цьому варто враховувати, що в разі відсутності в країні системи цивілізованого лобізму нові ризики для корупційних зловживань під час прийняття державно-управлінських рішень можуть виникнути вже найближчим часом у контексті закінчення у 2012 р. мораторію на продаж землі.

 

 

Ще Платон в Стародавній Греції вживав слово «олігархія» для позначення певного ладу, коли влада знаходиться в руках невеликого кола осіб, головною гідністю яких є їх багатство. Карл Маркс і його епігони олігархами називали частину суспільства, яка в буржуазному світі також володіла незчисленними багатствами, а відповідно – і владою. Згідно навчанню марксиста, олігархи є союзниками буржуазії