+3 8(066) 185-39-18
fта податкових платежів. Холдинговий принцип сприяє об’єднанню підприємств, що мають загального власника, в осмислену систему, що функціонує як єдиний організм. Загальна виробнича, інвестиційна та збутова політика створює переваги в конкурентній боротьбі і сприяє успішному освоєнню внутрішніх і зовнішніх ринків.
Таким чином, підсумувавши вище наведену інформацію, варто погодитись з думкою Василенко З. М. та зазначити що холдинг – це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.
1.2 Типи холдингових компаній та їх особливості
Переважна кількість вітчизняних дослідників-економістів виділяють такі види холдингів:
чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою фінансового контролю та управління;
змішаний холдинг здійснює також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність).
При цьому з’ясовано, що змішані холдинги типові як материнські компанії сучасних промислових концернів, багатогалузевих об'єднань, організаційно пов'язаних між собою підприємств. Однак останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об'єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).
Варто зауважити, що будучи фінансовими компаніями, чисті (фінансові) холдинги мають цілу низку специфічних функціональних відмінностей від інших фінансових інститутів, наприклад, банків та інвестиційних компаній і фондів.
На відміну від банків, холдинги можуть здійснювати прямі дольові інвестиції у нефінансові підприємства (тобто промислові, торгівельні, будівельні та інші фірми). При цьому, маючи відповідні ліцензії, холдинги можуть займатися і відповідною кредитно-фінансовою діяльністю.
Також варто погодитись з думкою Климка Н. Г. на рахунок того, що холдинги не обмежуються портфельними інвестиціями в акції того чи іншого підприємства, а намагаються заволодіти його контрольним пакетом, що дозволяє здійснювати управлінські функції. Крім цього, завдання інвестування коштів у різні активи фондового ринку (особливо похідні, наприклад, ф'ючерси та опціони), типові для інвестиційних компаній, взагалі може не розглядатися керівництвом холдингової компанії як одне із пріоритетних [20, c. 218].
Основна різниця фінансового холдингу від інших фінансових інститутів полягає в здійсненні особливої інвестиційної стратегії, метою якої є встановлення ділового контролю над вже існуючими чи новими фірмами, що входять до кола його інтересів.
До основних типів холдингових компаній варто віднести:
холдинги, створені на основі об'єднання промислових підприємств;
конгломерати, які формуються на основі поглинання підприємств різноманітної виробничої та комерційної діяльності;
банківські холдинги;
холдинги у системі фондів.
Поняття конгломерату найкраще визначає Грузинов В. П.. На його думку, конгломерат (від лат. “зібраний”) – це одна з форм монополії, в якій під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між собою галузях. В міру розростання концерни утворюють конгломерати, велетенські промислові комплекси. Проте вважаємо за доцільне зазначити, що, як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності управління ними централізоване. Структура конгломератних об’єднань нестійка: вони можуть розпадатись або утворювати концерн [10, c. 7].
На думку дослідника Михалюка В., банківські холдинг-компанії – це група осіб, які володіють контрольними пакетами акцій одного чи більше банків (розповсюджені одно-банківські холдинги) [18, c. 8].
З цією думкою можна погодитись, проте варто зауважити, що за останні роки намітилася тенденція росту таких банківських холдингів. Всі найбільші, найпотужніші комерційні банки в США організовані як банківські холдингові компанії. Банківські холдинги можуть бути або однобанківськими або мульті-банківськими. В тому разі, коли холдингова компанія здійснює контроль над одним банком – це однобанківські холдинги.
Отже, холдинги у системі фондів являють собою створення інвестиційних фондів, які скуповують акції різних підприємств, що дає можливість засновникам і керівникам цих фондів контролювати такі підприємства.
1.3 Методи створення холдингових компаній
Економічна база для заснування холдингових компаній в Україні почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державних підприємств і об'єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових компаній став Наказ Президента України „Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” від 19. 05. 1994 року. Фактично заснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.
За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдингових компаній та державних акціонерних компаній, а до їх складу було передано держпакети акцій більше 300 підприємств.
До основних передумов створення холдингових компаній в Україні на думку Дорофеєвої А. А. можна віднести такі:
наявність значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за „технологічними ланцюгами”;
потреба у злитті промислового і фінансового капіталу;
розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;
нездатність підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
дефіцит інвестиційних ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;
структурна криза.
Відповідно до Наказу Президента України „Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” основними способами створення холдингових компаній є:
передавання контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;
поглинання одного господарського суб'єкта іншимшляхом придбання контрольного пакету акцій.
При цьому холдингові компанії