Іноземний досвід подолання економічних криз

Безробіття в ЧР – на найнижчому рівні в регіоні. Завершено програму приватизації, і після реалізації завдань другого її етапу в приватному володінні опинилося близько 80 відсотків майна. Позиція країни в рейтингу одержувачів кредиту на міжнародному ринку капіталу серед постсоціалістичних держав постійно поліпшується, і ЧР твердо займає в ньому перше місце. А це багато про що говорить.

За таких підсумків реформ у Чехії, її досвід заслуговує на пильну увагу. І насамперед належить підкреслити, що хід реформ тут ні на мить не виходив з-під контролю керівництва країни. Урядові вдалося подолати фінансові обмеження, зв'язані з програмою перетворень, і одержати в 1993 і 1994 роках позитивний баланс держбюджету.

Після розпаду РЕВ у ЧР було докладено багато зусиль, спрямованих на переорієнтацію зовнішньої торгівлі. Питома вага країн – членів ЄС в експорті зросла з 31 відсотка в 1990 році до 54 відсотків у 1994-му, причому близько третини його припадало на Німеччину.

Завдяки створеному в ЧР стійкому економічному клімату потік середньо- і довготермінових інвестицій в господарство країни постійно зростав. Чисті надходження капіталу становили в 1994 році близько 12 відсотків ВВП порівняно з 5 відсотками в колишній ЧСФР у 1991 році.

З 1994 року держбюджет в Чехії складається в рамках середньострокової стратеги, яка має забезпечити до 2000 року питому вагу витрат у ВВП до 40-42 відсотків, скоротити оподаткування до рівня промислове розвинутих країн, стабілізувати номінальний обсяг державного боргу. Для досягнення цієї мети планується забезпечувати щорічну збалансованість держбюджету.

Порівнюючи становище у нас і в Чехії, мимоволі і з заздрістю згадуєш давню мудрість: «Не гонися за щастям: воно завжди знаходиться в тобі самому».

 

Економічна програма уряду Т. Мазовецкого розроблялася в умовах поглиблення кризи польського господарства: наростала загальна нерівновага, майже повністю була зруйнована фінансова система, швидкість розкручення інфляційної спіралі зростала з місяця в місяць. Житлова криза, величезна зовнішня заборгованість, екологічні проблеми, зниження виробництва вели до повної дезорганізації економічного життя. З такою спадщиною можна було спробувати справитися, вступивши на шлях повної регламентації господарської діяльності і карткового постачання. Однак такі дії навряд чи забезпечили б навіть самі елементарні потреби суспільства, тим більше підйом економіки. Новий уряд Польщі відмовився від цього шляху і зробив вибір на користь остаточного краху існуючої економічної системи, проведення корінних системних змін, переходу до ринкової організації господарства.

Таким чином, ця програма, або, як її ще називають, «план Бальцеровича», що є ключовою фігурою в її розробці, націлена на «базисні зміни соціально-економічної моделі суспільства» (визначення Т. Мазовецкого).

Зробивши ставку на розвиток свободи підприємництва, уряд сподівається розкріпачити ринкові сили, дати їм можливість виявити найбільш перспективні напрями подальшого розвитку економіки і разом з тим негативні моменти, що вимагають державного втручання.

Володіючи певною спадкоємністю до планів, які вже протягом 10 років проводила або мала намір провести Польща, програма нового уряду передбачає здійснення перетворень в соціально-економічній сфері з більшою рішучістю і безкомпромісністю. Базуючись на величезному довір'ї, отриманому на останніх виборах, уряд уперше і в різкій формі оголосив народу, що воно практично знімає з себе відповідальність за його добробут і перекладає турботу про це на його власні плечі. Саме так бачиться основний зміст «шоку», якому зазнає польське суспільство.

Л. Бальцерович вважає, що з гіперінфляцією можна покінчити або відразу, або ніколи, тому «шокотерапія» оголошена не тільки дійовим, але і, що важливо, єдиним засобом лікування кризової економіки Польщі. Звідси радикальність і бажання якнайшвидше пройти перехідний період.

Зміну соціально-економічної системи не можна здійснити без стабілізації економіки, тому логіка програми така: спочатку стабілізація і на цій основі створення передумов для широкого розгортання ринкових відносин і тільки потім кардинальні перетворення в формах власності (приватизація), структурні зміни і економічний підйом. Велика роль відводиться іноземній допомозі, для чого практично з самого початку до розробки програми були залучені експерти Міжнародного валютного фонду і польські економісти, працюючі на Заході. Їх вплив відчувається у виборі рецептів, який МВФ стандартно пропонує всім країнам, що звертаються до нього за допомогою. І таку допомогу польщі вдалося отримати в розмірі 3 млрд. дол. вже в 1990 р.

Економічну програму намічається реалізувати в два етапи. На першому етапі (до середини 1990 р.) планувалося:

1) провести радикальні антиінфляційні заходи з тим, щоб вже до середини 1990 р. подолати гіперінфляцію (знизити її до рівня 3 – 5% в рік) ;

2) досягнути на цій основі ринкової рівноваги при рівні і співвідношенні цін, близькому до світових;

3) створити правове забезпечення корінних перетворень в соціально-економічній системі, прийняти пакет нових законів або поправок до старих з метою розкріпачення ринкових сил.

На другому етапі, тривалість якого визначається в 8 – 10 років, передбачається здійснити намічені фундаментальні перетворння в економіці, забезпечити її підйом і ефективність.

Ці два етапи органічно взаємопов'язані. Рішення про проведення системних змін в економіці і вибір їх напряму у бік ринку дозволяють вже на першому етапі використати важелі, які стануть органічною частиною майбутньої системи і