Історія і культура рідного краю

(4 години)

1. Вступ до курсу.
2. Кам'яний вік. Суспільна організація й духовний світ людності кам'яного віку.
3. Енеоліт-бронзовий вік. Культура і досягнення племен.
4. У складі лісостепової Скіфії та Сарматії. На перетині культур.
5. Доба великого переселення народів.

Вступ до курсу.

28 лекцій (14), 6 год семінарів. Практичні завдання. Залік.

Предметом курсу Історія та культура рідного краю є безсумнівно історія Полтавщини від найдавніших часів до сьогодення. Предметом цієї лекції є історія стародавніх спільнот, що проживали на теренах сучасної Полтавщини від часу заселення (1 млн. років тому до 5 ст.). Полтавщина – умовне територіальне поняття.

Шкільний курс із 6 по 11 клас. Серія підручників (ред. Білоусько О. А.). Індивідуальні практичні завдання. Залік.

Археологічна періодизація.

Палеоліт (давній кам'яний вік) – 1 млн. р. до н. е. – 10 тис. р. до н. е.

ранній палеоліт – 1 млн. р. до н. е. – 150 тис. р. до н. е. ;

середній палеоліт – 150 тис. р. до н. е. – 40 тис. р. до н. е. ;

пізній палеоліт – 40 тис. р. до н. е. – X тис. р. до н. е.

Мезоліт (середній кам'яний вік) – IX-VI тис. р. до н. е.

Неоліт (новий кам'яний вік) – VI-IV тис. р. до н. е.

Енеоліт (мідно-кам'яний вік; перехідний етап від кам'яного періоду до епохи металу) – IV-III тис. р. до н. е.

Бронзовий вік – III-I тис. р. до н. е.

Залізний вік – 1 тис. р. до н. е.

На території Полтавської області працюють:

Спільна археологічна експедиції Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Полтавського краєзнавчого музею (керівник Коваленко О. В., Луговий Р. С.)

Інституту керамології – Відділення Інстиутту народознавства НАН України (Коваленко О. В., Гейко А. В.)

Центру охорони та досліджень пам'яток археології (Супруненко О. Б., Шерстюк В.)

«Слобідська археологічна служба» (Харків)  (Шрамко І. Б.)

українсько-французька експедиція (Яковлєва Л. А. (Інститут археології НАН України) та Ф. Джінджан).

Типи археологічних пам'яток Полтавської області:

• Стоянки (стійбища) кам'яного віку
• Поселення (селища)
• Городища
• Курганні могильники
• Грунтові могильники
• Оборонні споруди
• Лапідарні пам'ятки (Зразки кам'яної пластики)
• Скарби
• Культові пам'ятки (жертовники, вівтарі, святилища, християнські храми тощо)

Кам'яний вік. Суспільна організація й духовний світ людності кам'яного віку.

Середній палеоліт. Найдавнішим у межах історичної Полтавщини артефактом (предметом, зробленим руками людини) є біфас, виявлений у 1998 р. під час розкопок київського археолога Ю. В. Кухарчука в яру Муховець біля м. Ромни (колишній повітовий центр Полтавської губернії, тепер райцентр Сумської обл.). Це кам'яне знаряддя характерне для пізньоашельського та мустьєрського часу. В обриві правого берега Сули, поблизу с. Велика Бурімка на Золотоніщині (сучасний Чорнобаївський р-н Черкаської обл.), відомий дослідник кам'яного віку України І. Г. Шовкопляс у 1954 р. знайшов мустьєрські вироби з кременю та кістки викопних тварин. На те, що первісні люди ще з мустьєрського часу перебували в околицях сучасного смт. Градизьк Глобинського р-ну, вказують однобічний гостроконечник, знайдений у 1983 р. у відслоненнях на західному схилі гори Пивиха, а також окремі вироби з кременю з ур. Гардашівка. Добірка гостроконечників мустьєрського часу зі схилів Пивихи експонується у Кременчуцькому краєзнавчому музеї.

На території Полтавщини відомо до двох десятків і находжень пізньопалеолітичної епохи. Переважна більшість із них належить до межиріцької культури середньодніпровських мисливців і збирачів (ХV-ХШ тис. до н. е.). Залишки кількох довгочасових мисливських стійбищ існували 15-13 тис. р. т., розкопано археологами на березі р. Удай в західній частині с. Гінці Лубенського р-ну: Виявлена у 1871 р., вона вперше розкопувалася в 1873 р. лубенським поміщиком і педагогом Ф. І. Камінським. У XX ст. вивчення Гінцівської здійснювали вчені Р. І. Гельвіг, В. М. Щербаківський, І. Ф. Леві, В. Я. Сергін. Розкопане у 1914- 1916 рр. В. М. Щербаківським Вперше в Україні було законсервовано за ініціативою Полтавського губернського земства. З 1993 р. дослідження у Гінцях ведуться українсько-французькою експедицією під керівництвом Л. А. Яковлевої й Ф. Джинджана. Досліджена площа пам'ятки становить більше 4000 кв. м.

Рештки культурних нашарувань залягають на глибині 1, 2-4, 0 м від сучасної поверхні. Тут розкопано залишки житлово-господарських комплексів, які складалися І житла, господарських ям, маленьких та великих вогнищ. Розкопки дозволили відтворити вигляд найдавнішого в наших краях житла мисливців на мамонтів.

Воно мало округлу форму, зовнішній діаметр його становив близько 5, 7 м, внутрішній – до 3, 5 м. По зовнішньому контуру було розташовано 28 черепів мамонта, вритих носовими частинами вниз. Внутрішній простір залишків житла був заповнений бивнями, а також лопатками і тазовими кістками мамонтів, що обвалилися зі стін та покрівлі. Посередині знаходилося наземне вогнище, а на підлозі – чотири ямки. Житло оточували сім великих господарських ям, заповнених кістками тварин: мамон-га, ведмедя, песця, зайця, байбака, вовка.

Зона за межами житла, на відкритому просторі, була місцем викидів попелу з вогнищ, а також крем'яних виробів – відходів від виробництва і поламаних знарядь. Загалом на стоянці зібрано близько 3 тис.