Історія і культура рідного краю

Полтавський Хрестоздвиженський монастир (чоловічий). Заснований у 1650 р. ігуменом Мгарського монастиря Калістратом при сприянні київського митрополита С. Косова на кошти полтавського полковника М. Пушкаря, козацького старшини І. Іскри та міщанина І. Крамаря. Знаходиться на горі над р. Полтавкою. Спершу всі споруди були дерев'яними. В 1689 р. коштом гетьмана І. Самойловича почалося спорудження мурованого Хрестоздвиженського собору. В1695 р. монастир був спустошений кримськими татарами. В 1709 р. захоплений шведами, які встановили на горі артилерію і звідти обстрілювали місто. В 1750 р. споруджено одноверху муровану трапезну Троїцьку церкву (перебуд. 1864 р, не збе-регл.). В 1786 р. зведено муровану чотириярусну дзвіницю, на якій було 10 дзвонів. У серед. XVIII ст. споруджено будинок ігумена, до якого з нагоди приїзду Катерини II в 1797 р. добудовано т. зв. «Катерининську залу», прикрашену розписами на релігійну та історичну тематику (не зберегл.). У XIX ст. збудовано мурований корпус із лікар-

нею та странноприїмний дім. У 1887 р. на кошти купця І. Котельникова зведено однобанну трапезну церкву Симеона Богоприїмця. В 1775-1798 pp. монастир був місцем перебування архієпископів Слов'янських і Херсонських (згодом Катеринославських). На монастирському цвинтарі поховано ряд відомих діячів культури. За радянської влади монастир двічі закривався. В 1990 р. відновив діяльність як Полтавська Хрестоздвиженсь-ка жіноча обитель.

Пушкарівський Вознесенський монастир (жіночий). Заснований у 1676 р. як Полтавський По-кровський монастир. У1721 р. перенесений до с. Пуш-карівки, де діяв як Пушкарівський Покровський монастир. У1762 р. на кошти полтавського полковника І. Черняка було збудовано Вознесенську церкву, після чого монастир змінив назву на Пушкарівський Вознесненський. Наприкінці XVTJI ст. ліквідований. За переказами, в цьому монастирі закінчила черницею своє життя Мотря Кочубеївна.

Великобудищанський Преображенський монастир (жіночий). Заснований у XVII ст. як Спаський дівочий скит в урочищі на правому березі Ворскли, біля с. Чернечий Яр. У 1672 р. був наділений землею гетьманом І. Самойловичем і почав управлялися ігуменями. Діяли дві дерев'яні церкви: Преображенська і трапезна Благовіщенська. В 1689 р. генеральний суддя В. Ко-чубей переніс споруди ближче до містечка Великі Будища, від якого монастир одержав свою назву. В 1782 р. збудовано мурований Преображенський собор. У 1887 р. монастир перенесено до с. Писарівщина. Головним храмом стала мурована Троїцька церква. В 1891 р. споруджено муровану Успенську церкву. Припинив існування у 1920-х pp.

Вишневецька Раїна

(уродж. Могилянка; 1589- 1619) – релігійна діячка. Донька молдавського господаря Ієремії Могили і сестра в других київського митрополита Петра Могили, дружина князя Михайла Вишневецького, мати Ієремії Вишневецького. Була палкою ревнителькою православ'я, фундаторкою трьох православних монастирів: Густинського під Прилуками, Мгарського під Лубнами і Ладинського (Підгірського) на Удаї. Дітей прагнула виховати у православній вірі. Можливо, якби не її рання смерть, ренегатство Ієремії опинилося б під сумнівом. Однак доля розпорядилася інакше.

Копинський Ісайя

(р. н. невід. – 5/15. Х. 1640) – церковний діяч, митрополит київський (1631-1632 рр.). Походив із галицької православної шляхти. Освіту здобув у Львівській братській школі та Острозькій академії. Прийнявши замолоду чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі, 14 років провів «у повсякденних молитвах». Потім був ігуменом Межигірського монастиря, Києво-Братського монастиря і одним із організаторів Київської братської школи. У 1620-х рр. обіймав посади єпископа в Перемишлі (формально), Смоленську, Чернігові. Організовував монастирі, зокрема, Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський та Ла-динський Покровський на Полтавщині. Брав участь у боротьбі проти католицтва та унії. Обраний у 1631 р. київським митрополитом, тримався консервативних поглядів, був прихильником орієнтації на Москву. Після легалізації православної ієрархії в Речі Посполитій у 1632 р. був скинутий з митрополичої кафедри П. Могилою й ув'язнений. Після звільнення у 1635 р. деякий час жив у Лубнах, потім повернувся до Києва і продовжив боротьбу з П. Могилою. Похований в Антонієвих печерах Києво-Печерського монастиря.

Свідчення 4. З «Хроніки» О. Кучерука (1652 р.) :

«Отець Ісайя Копинський довгих літ життя мав, які на вівтар Вітчизни рідної усі склав, про славу її, спокій і міць єдину духом дбаючи. Не лише смиренням і послухом чернечим і розумом гострим уславився, а й Демосфеном українським прозивався, писаннями своїми дух ослаблий оживляв, ворогів устрашав а тих, хто зі шляху збився, повертав на путь істини... «

Свідчення 5. З листа І. Копинського до І. Вишневецького (1635 р.) :

«Плаче і ридає церква Божа, мати наша, що Ваша княжа милість її зневажає. Сподівались ми на утіху сердець наших, але замість неї велику скорботу маємо. Що ж Ваша княжа милість угледіла в церкві Божій сумнівного, що підозрілого? Чим же Рим кращий від Єрусалима? Чому Єрусалим, матір усіх церков, зневажаєте, а до Риму горнетеся? Якщо заради великого багатства, то пам ятайте, що річ се ненадійна, суєтна і зрадлива... Згадайте, Ваша княжа милість, світлої пам'яті батьків Ваших, якої вони були набожності, якої віри? Чому ж Ваша княжа милість не бажає віри батьків своїх наслідувати, в якій народжена? На ім'я Боже, все духовенство, все християнство покірно і слізно просимо не зневажати віру свою, в якій водою і Духом уроджений, а повернутися до Церкви Божої, матері своєї природної і втішати нас усіх!». У монастирях Полтавщини зберігалася традиція літописання.

В Густинському монастирі в І пол. XVII ст. створено видатні пам'ятки української історіографії: Густинський лі-

топис та Густинський монастирський літопис.

Оригінал Густинського літопису не зберігся. Деякі дослідники вважають, що його склав у 1623-1627 рр. відомий церковний і культурний діяч 3. Копистенський. Відомі дві редакції літопису: «Літописець» і «Кройніка». Перша створена в І пол. XVII ст., друга переписана в 1670 р. ієромонахом М. Лосицьким. «Кройніка» викладає історію України з часів Київської Русі до 1597 р. включно. Детально розповідається про внутрішнє становище України, її взаємини з Литвою, Польщею, Кримом, Туреччиною. Закінчується літопис трьома самостійними розділами: «Про походження козаків», «Про запровадження нового календаря», «Про початок унії». Написаний літопис мовою, близькою до тогочасної української народної мови. Густинський монастирський літопис («Літописець про заснування і створення монастиря Густинського») охоплює період 1600-1640 рр. Написаний невідомим автором. Висвітлює історію Густинського монастиря, як одного з осередків ідейної боротьби проти унії й католицизму, розповідає про події того часу, зокрема, про діяльність гетьмана П. Сагайдачного.

В Мгарському монастирі протягом ХУІІ-ХУІІІ ст. складено літопис Мгарського Лубенського Спасо-Преобра-женського монастиря (1682-1775 рр.).

Авторами літопису були ченці, а також цивільні особи. Різнорідні документальні розповіді містять відомості з історії монастиря.

У бібліотеці Переяславського колегіуму. У монастирях Полтавщини зберігалася традиція літописання.

В Густинському монастирі в І пол. XVII ст. створено видатні пам'ятки української історіографії: Густинський лі-

топис та Густинський монастирський літопис.

Оригінал Густинського літопису не зберігся. Деякі дослідники вважають, що його склав у 1623-1627 рр. відомий церковний і культурний діяч 3. Копистенський. Відомі дві редакції літопису: «Літописець» і «Кройніка». Перша створена в І пол. XVII ст., друга переписана в 1670 р. ієромонахом М. Лосицьким. «Кройніка» викладає історію України з часів Київської Русі до 1597 р. включно. Детально розповідається про внутрішнє становище України, її взаємини з Литвою, Польщею, Кримом, Туреччиною. Закінчується літопис трьома самостійними розділами: «Про походження козаків», «Про запровадження нового календаря», «Про початок унії». Написаний літопис мовою, близькою до тогочасної української народної мови. Густинський монастирський літопис («Літописець про заснування і створення монастиря Густинського») охоплює період 1600-1640 рр. Написаний невідомим автором. Висвітлює історію Густинського монастиря, як одного з осередків ідейної боротьби проти унії й католицизму, розповідає про події того часу, зокрема, про діяльність гетьмана П. Сагайдачного.

В Мгарському монастирі протягом ХУІІ-ХУІІІ ст. складено літопис Мгарського Лубенського Спасо-Преобра-женського монастиря (1682-1775 рр.).

Авторами літопису були ченці, а також цивільні особи. Різнорідні документальні розповіді містять відомості з історії монастиря.