Історія і культура рідного краю

Густинський Троїцький Прилуцький монастир.

гетьманськими універсалами. Протягом II пол. ХУП-ХУНІ ст. склався архітектурний ансамбль монастиря, який являє собою унікальний комплекс доби бароко. Центральна споруда – величний мурований 5-банний Троїцький собор (1672-1676 рр.). Інтер'єр собору прикрашали багатоярусний різьблений іконостас та фрески (не збереглися). У II пол. XVII – поч. XVIII ст. зведено надбрамні Миколаївську (перебудована на дзвіницю), Катерининську, Петропавлівську церкви. Відомий монастир і як центр літописання. В І пол. XVII ст. тут написані: Густинський літопис («Кройніка») і Густинський монастирський літопис («Літописець про заснування і створення монастиря Густинського»). Густинський монастир вважався одним з найбагатших в Україні. Наприкінці XVIII ст. його володіння були секуляризовані (1786 р.), а сам монастир закритий (1799 р.). Відновлений у 1843 р.

Ладинський (Ладанський) Покровський монастир (жіночий). Заснований 18 січня 1619 р. біля с. Ладин на Прилуччині за ініціативою І. Копинського на кошти Р. Вишневецької, яка подарувала монастирю землі зі своїх лубенських маєтностей між ріками Удаєм та Ладинкою. Першою ігуменією була сестра І. Копинського Олександра. У 1786 р. закритий. У 1817 р. відновлений. Збереглися перебудовані Покровський собор (1763-1767 рр.), Миколаївська церква (серед. XIX ст.), келії.

Мгарський Лубенський Спасо-Преобра-женський монастир (чоловічий). Знаходиться у с. Мгар на правому березі Сули при впадінні до неї р. Ольшанки. Заснований 18 січня 1619 р. за ініціативою І. Копинського коштом РаїниВишневецької, яка подарувала монастирю землі зі своїх лубенських маєтностей поблизу села Мгар під Лубнами. Першим ігуменом Мгарсько-го монастиря став І. Копинський. Його зусиллями у 1622 р. при монастирі створено братство. Гетьмани Б. Хмельницький та І. Мазепа збільшили фундації новими маєтками, завдяки чому Мгарський монастир став найбагатшим на Лівобережній Україні. В 1684 р. розібрано дерев'яну Преображенську церкву й закладено мурований Спасо-Преображенський собор (1684-1692 рр., арх. І. Баптист, М. Томашевсь-кий). У 1736 р. пожежа знищила дерев'яні споруди разом із Михайлівською церквою (1690 р.). У середині XVIII ст. збудовано келії (не збереглися). У 1785 р. зведено муровану триярусну дзвіницю (добуд. 1837-1844 р.). У 1786 р. споруджено двоповерховий будинок ігумена (пе-ребуд. XIX ст.). У II пол. XIX ст. збудовано двоповерховий готель, наприкінці XIX ст. – муровану Благовіщенську церкву. В розписах монастирських будівель брав участь художник І. Максимович. В інтер'єрі збереглися залишки живопису. Ченцями монастиря був створений Мгарський монастирський літопис 1682-1775 рр. У 1663 р. у Мгарі перебував у чернецтві під іменем Гедеона син Б. Хмельницького Юрій. В монастирі знайшов свій останній спочинок патріарх Константинопольський Афанасій Пате-ларій, котрий, повертаючись з Москви до Стамбула захворів і в 1654 р. помер під Лубнами. Невдовзі після смерті патріарха було об'явлено святим, а його мощі чудодійними. На території монастиря поховані також константинопольський патріарх Серафим Анін (|1779), київський митрополит Іосиф Нелюбович-Тукальський (11676), тобольський архієпископ Амвросій Ке-лембет (-) -1826), полтавський і псковський архієпископ Мефодій Писнячевський (•|-1845).

Свідчення 3. Фундуш Раїни Вишневецької на заснування Мгарського Лубенського монастиря (січень 1619 р.) :

«Оголошую даним листом моїм всім, кому про це відати належить як тепер, так і на майбутні часи, що я, з обов'язку свого, як християнка, і, пам ятаючи волю і намір світлої пам'яті князя Михайла Вишневецького, дорогого мого чоловіка, ім'ям його дозволила і даним листом своїм дозволяю будувати монастир за Лубнами, за чотири версти від Лубен, в Мгарському лісі, на горі, де перед цим була пасіка, а раніш, як кажуть, був колись монастир. І доручаю це

місце під владу і розпорядження попу отцю Ісайї, ігумену Густинському і Підгірському, якому я у всіх своїх володіннях задніпровських доручила суд і управління духовенством. В даний час я, перш за все, дарую на те святе місце уціліле добре дерево від старого мого замку, що знаходиться в Лубнах. Можна брати цього дерева стільки, скільки буде потрібно для влаштування монастиря. До цього додаю два млини, верхній і нижній, які знаходяться на річці Вільшанці, що протікає повз гору, на якій буде будуватися монастир, з усіма селянами, що тут мешкають. Ґрунти, даровані мною, матимуть такі межі: в довжину обмежуються вони з одного боку річкою Вільшанкою, а з іншого – річкою Мгарем. Обидві ці річки повинні належати монастиреві, з обома берегами кожна, на всьому їх протязі. В ширину межа розпочинається від міста Луки і йде в напрямку до річки Сули. Але оскільки я маю відомості, що визначені ґрунти не дуже великі і для занять хліборобством тісні і не дуже зручні, то дозволяю монастиреві сіяти хліб і косити сіно до самого Удаю... Якщо і надалі щось буде необхідно для влаштування цього святого місця і для примноження тут хвали Богу, то я охоче і з задоволенням обіцяю давати все це.

Тепер же вищеозначені ґрунти, з усім, що на них знаходиться,