Історія і культура рідного краю

23Свідчення 5. 3 жалуваної грамоти короля Сигізмун-да III князю Олександру Вишневенькому, старості черкаському й канівському, на вічне володіння землями по рр. Сулі, Удаю та Солониці й уходом Лужок (18 квітня 1590 р.) :

«Во имя Божое станся. Амин. Мы, Жикгимонт третий, Божою милостию корол полский, великий князь литовский, руский, пруский, мазо-вецкий, жомоитский, киевский, волынский, подляский, ифлянтский и королевства швейного власный дедич и пришлый корол, – ознайму-ем тым нашим листом всим вобец и каждому зособна, кому колвек то ведати належит, ни-нешним и на потом будучим.. <... >... маючи ласкавый взгляд и бачене на зацность старожитного дому князей Вишневецких, которые завжды во всих справах и поступках своих зац-ни, мужни и славни были, а особливе тое ж все усмотруючи в... князю Александру Вишневец-кому... <... >... мают князь Александр Вишне-вецкий сам, его жона, дети, потомки и наследники их <... > реку Сулу, реку Удай и реку Соло-ницу и вход Лужок зо всими Грунтов широко-стями. <... > спокойно держати, замки закладати, места и села на тых Грунтех людми оса-жовати, костелы и церкви Божне фундовати, земли розробливати, будовати, ставы и млыны направовати и вшелякие пожитки собе там вынайдовати, становити, розмножати и от-тол всих вшеляких доходов, чиншов, платов, десятин, дяклов, даней и иных належностей, яко колвек менованых и которые ся потомъ онде вынайти и менованы быти могуть, з людей

Посольська зала королівського палацу у Кракові.

и зо всих ґрунтов помененых добр уживати... <... >... и будут мели князь Вишневецкий и потомки его тую зуполную незамереную моц и владность – тыс добра, буд порозну, любо вси зараз, коли колвек и кому хотя отдати, да-ровати, продати, променяти, записати, заставите и, яко хотячи, ку своему лепшому (пожитку) обернути, яко дедицством своим властным, водле воли и уподобаня своего, шафова-ти... <... >... а нам и потомком нашим, королям их милости полским, к коруне службу земскую военную служити, вшеляких свобод уживати и повинности водле часу и потребы Речи По-сполитое на собе нести зо всими обывателями, шляхтою коронною в там том краю, зароено вечными часы... «.

Свідчення 6. З грамоти короля Сигізмунда III князю Олександру Вишневенькому, старості черкаському, канівському, корсунському та любецькому, на побудову замку в м. Олександрів (Лубни), над р. Сулою, і на Магдебурзьке право новому місту (16 січня 1591 р.) : «Жикгимонт третий, – ознаймуем тым нашим листом всим и каждому зособна, кому колвек то ведати належит, оповежено перед нами именем урожоного Александра кнежати Виш-невецкого, старосты черкасского, каневского, корсунского и любецкого, иж он, подлуг прав и волностей посполитых шляхетских, во имен[и]ю своем властном вечистом, в земли Киевской над рекою Сулою лежачом, на имя Александрове, ку покою и безпечност панств наших коронных замок будует, и место садить, которому месту корчмы медовые и пивные веч-не и иншие пожитки надал; одно прошоно нас, абыхмо. право майдемборское и порядки мест-ские тому месту и подданым его, которые там тепер суть и потом приходити и оседати будуть, надали; а такъ мы, прихилившися до звычаю права посполитого и тое прозбы, з ласки нашое кролевское право майдемборское, порядок и вольность местскую тому месту и меща-ном надаем... «

25. 5. 2. Лубенська держава князя Ієремії Вишневецького

Створена в результаті різночасних загарбань князів Вишневецьких держава не поступалася багатьом тодішнім ко Лубни з княжим палацом, який ні в чому не поступався королівському в Кракові. Навіть через 350 років лубенський палац І. Вишневецького своєю пишнотою розбурхував письменницьку уяву. До наших днів від палацу збереглася лише база колони, прикрашена барельєфами з зображенням античних воїнів.

Загалом І. Вишневецький володів на Лівобережній Україні 56 населеними пунктами, 50 з яких розташовувалися в межах історичної Полтавщини. В поселеннях Вишневеччинигосподарств підданих, у т. ч. на Полтавській території 34822 господарства. Якщо прийняти середню чисельність господарства (сім'ї) за 4 душі, то у полтавських володіннях І. Вишне-ьецького могло проживати майже 140 тис. чол.

Подібно іншим власникам земель на «кре-сах», І. Вишневенький турбувався про примноження людності у своїх маєтностях. Із цією метою він надавав поселенцям звичні «слободи» і слідкував, щоб вони не обкладалися додатковими по-злнностями зверх установлених княжими універсалами. Як дбайливий господар, князь турбувався, щоб його піддані не розійшлися че-| ез кривди з боку орендаторів. І. Вишневецький заохочував цеховий устрій у своїх містах. У Лубнах при ньому діяли кравецький, шевський, кушнірський, ковальський цехи.

Князь Ієремія Вишневецький

Вишневецький (Вишньовецький) Ієремія-Михайло (Ярема) Міхал Корибут

(1612-10/22^111. 1651) князь, воєвода руський (1646 р.), коронний гетьман (1649 р.) ; скатоличений український магнат, володар маєтностей на Волині та Поліссі, колонізатор і власник Лубенщини й сусідніх земель на Лівобережжі – т. зв. Вишневеччини. Походив зі старовинного українського князівського роду Вишневецьких. Родова маєтність – Вишньовець на Волині (вперше згадується в 1395 р., належав князям Вишневецьким до 1740 р.). За однією версією, родоначальником уважається князь Федір Несвіцький – нащадок турово-пинських Рюриковичів, прабатько чотирьох княжих родів: Вишневецьких, Збаразьких, Порицьких, Воронецьких. За іншою версією, Вишневецькі виводяться з роду Федора Корибу-товича, нащадка литовсько-руського роду Ге-диміновичів. Видатним представником роду був Дмитро Вишневецький (р. н. невід. -І563)