Історія української культури 002

 

1. ВисоцькийО. Ю.Історіяукраїнськоїкультури:Навчальнийпосібник.—
2. Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – С. 11 – 28. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :  http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси.— Т. 1.— К., 1994
4. Денисов   Я. Я.,   Макарчук   О. Г.   Українська   та   зарубіжна   культура:   Навчально- методичний посібник. – Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2004. – С. 24 – ?. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : http://nkckhust.dyndns.org/elibrary/library/books/40436/maket.pdf
5. Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва; під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010. – С. 28 – 56.

 

 

Найтривалішим етапом культурного становлення людства є первісна культура, яка зародилась у кам’яний вік, близько 150 тис. рр. до н.е.

Сутнісними ознаками первісної культури є:

• привласнювальний тип господарства;
• синкретизм (нерозчленованість);
• гомогенність (однорідність);
• самодетермінація (самообумовленість);
• образно-чуттєве сприйняття світу (нездатність теоретизувати, узагальнювати);
• міфологічна свідомість, міфологічне пояснення світу;
• первинні релігійні уявлення існували у формі анімізму, тотемізму, фетишизму, магії;

формою буття релігійних уявлень були ритуали й обряди;

Щоб збагнути суть і закономірності розвитку первісної культури, слід засвоїти її періодизацію. Нині склалися декілька видів періодизації, зокрема археологічна, культурно- цивілізаційна та історична.

Виокремлюють кілька періодів первісної доби:

1. Кам’яний вік – найдовша епоха в історії людства, яка тривала від появи людини

150 тис. рр. до н. е. до початку поширення перших металів 3 тис. рр. до н. е. Кам’яний вік поділяється на три етапи, кожному з яких відповідає археологічний тип культури (має назву за місцем знайдення):

• палеоліт  (давньокам’яний,  150 тис. рр. до н. е.  –  10  тис. рр. до н. е.;  мізинська  та межиріцька культури);
• мезоліт (10 тис. рр. до н. е. – 6/5 тис. рр. до н. е.; деснянська культура та ін.);
• неоліт   (6/5   тис. рр. до н. е.   –   4   тис. рр. до н. е.;   азовсько-дніпровська   й   буго-

дністровська культури, культура лінійно-стрічкової та ямково-гребінцевої кераміки).

2. Мідний  вік  або  енеоліт  (4 – 3  тис. рр. до н. е.;  ямна  культура,  середньостогівська культура, трипільська культура).

3.  Бронзовий  вік  (3 тис. рр. до н. е.  –  1  тис. рр. до н. е.;  культура  шнурової  кераміки, зрубна культура)

4.  Залізний вік (1 тис. рр. до н. е., кіммерійська культура, скіфська культура, сарматська культура, зарубинецька культура, черняхівська культура)

Існує також етнокультурна періодизація дохристиянської культури України: І. Дотрипільська доба (до V тис. до н. е.).

ІІ. Трипільська доба (V – ІІІ тис. до н. е.). ІІІ. Післятрипільська доба (ІІ тис. до н. е.).

ІV. Скіфо-сарматська доба (7 ст. до н. е. – 3 ст. н. е.).

V. Слов’янська (4 – 6 ст. н. е.).

VІ. Доба Київської Русі (від 7 ст. н. е.).

 

 

Людина почала жити на території України мільйон років до н. е. Археологічні знахідки доводять, що в період палеоліту одними з перших були заселені Закарпаття, Крим і Середнє Подніпров’я.  У  70-х  рр.  ХХ  ст.  біля  сіл Королеве  та  Молодове  Чернівецької  обл.  на Закарпатті, біля с. Мізин на Десні Чернігівської обл. та ін. були знайдені стоянки первісної людини часів палеоліту. Носії цієї культури виготовляли примітивні крем’яні та кістяні знаряддя праці (наконечники, різці, рубила, вістря, відщепи, скребки); будували житла з дерева, кісток, покритих шкурою тварин; займалися збиральництвом та полюванням; виготовляли прикраси з орнаментом (намиста, браслети), фігурки тварин, людей, зокрема жінок   («первісні   венери»,   образи   матері-прародительки).   У   с. Мізин   був   знайдений унікальний набір 16 кістяних музичних інструментів, означений ЮНЕСКО як «оркестр кам’яного віку». У цей період з’являються не лише зачатки мистецтва, а й релігійних уявлень (анімізм, тотемізм, фетишизм, магія).

У  добу  мезоліту  на  теренах  України  продовжує  існувати  мисливський привласнювальний тип господарювання; використовується лук і стріли, розвивається рибальство; приручено собаку; започатковуються форми первісної племінної організації; основою суспільного устрою стає матріархат; для обробки дерева використовується кам’яне долото, сокира, тесло; виготовляються нові знаряддя – ножі, кинджали, списи з ріжучими кам’яними пластинами; з’являються зооморфні й антропоморфні зображення.

У середині ХХ ст. були виявлені кілька стоянок доби неоліту в басейні річок Південний Буг, Дністр, Дунай (буго-дністровська та дунайська культури). У цей період відбувається перехід  людей  до  відтворювального  типу  господарства  (хліборобства,  скотарства), з’являється перший штучний матеріал – кераміка. На Закарпаття приходить культура так званої  мережаної  кераміки,  на  Волинь  –  лінійно-стрічкової  кераміки,  а  в  лісову  та лісостепову зону Лівобережної України – ямково-гребінцева.

 

Велике значення у формуванні поліфонічного фундаменту культури українських земель відіграла  доба  міді  (енеоліту).  У  цей  період  (4 тис. рр. до н. е.)  склалися  три  основних культурно-географічних зони:

1. Степова   причорноморська,   або   південноукраїнська   зона,   пов’язана   ямною