Історія України

Причинами гетьманського перевороту були: втрата Центральною Радою авторитету серед робітників і селян; невдоволення власників заводів, земель декларованою ЦР соціалістичною орієнтацією, її неспроможністю навести порядок; невдоволення німецькою адміністрацією безсиллям ЦР по виконанню умов Брестського миру.

 

3. Новосформований уряд Рада Міністрів (очолив полтавський поміщик Федір Лизогуб) в основному складався з представників загальноросійських партій. Внутрішня політика П.Скоропадського залежала від окупаційних властей і українських землевласників. Тому нова влада почала повертати поміщикам землі і маєтки, фабрикантам заводи, які в них забрали під час тимчасового перебування більшовиків при владі. При цьому посилювалась дисципліна на виробництві, проводились локаути (звільнення з роботи), заборонялись страйки. До успіхів нової влади можна віднести: створення дієвої адміністрації (на роботу були повернуті царські чиновники), створення боєздатних військових формувань і флоту (підрозділи гайдамаків і Чорноморський флот), створення Державної варти (прикордонники, митниця), досягнення в галузі освіти і науки (відкриття українських гімназій, Академії Наук України), досягнення в міжнародних відносинах (Україну визнало 30 країн). Але П.Скоропадський допустив фатальні політичні прорахунки : в своїй діяльності він залежав від німців; підтримка ним землевласників і каральні експедиції проти селян; надання притулку російській царській верхівці, російським офіцерам, що викликало невдоволення національної опозиції.

 

4. Репресивні дії П.Скоропадського викликали розгортання робітничого, селянського та національного руху. З весни 1918 року прокотилась хвиля робітничих страйків. Лише в середині липня 1918 року страйкувало 200 тисяч залізничників. Уміло направляли боротьбу селян України проти гетьмана і німців російські більшовики через Закордонне бюро ЦК КП(б)У-створене з малоросів маріонеток 5-12 липня 1917 року. Так, член ЦК КП(б)У Микола Скрипник послав з російського міста Бєлгород в Україну біля 1 тисячі агентів. До осені 1918 року в основному на Півдні України діяло 200 більшовицьких груп. Влітку 1918 року повстали селяни Звенигородського і Таращанського повітів Київщини під керівництвом Миколи Щорса (більшовика) і Василя Боженка. Кількість повсталих нараховувалась 40 тисяч бійців. Борючись з карателями, вони перейшли до партизанської боротьби і згодом відійшли в нейтральну зону на кордоні з Росією, де почали формувати повстанські дивізії. На Катеринославщині повстання селян очолив анархіст Нестор Махно, який в ніч на 16 жовтня зі своїми загонами захопив Гуляй Поле, яке зробив центром першої в світі анархістської республіки. Представники колишньої Центральної Ради також утворили опозиційний до влади Український Національний Союз з метою повалення Гетьманату.

Тим часом, в зв’язку з наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні з Антантою П.Скоропадський відчував незахищеність своєї влади, часом зневірювався у своєму народові. В 1925 році він напише: “Сім років тому в народі сплили дикі, антидержавні, негативні інстинкти, у бруді топилося все позитивне, але не можна нехтувати своїм народом, треба ростити українських патріотів. Доки не поборять українці в собі руйнівних почуттів, не буде ні добра, ні спокою, ні ладу в нашій нещасній Батьківщині”.

Попри цих слів щодо українського патріотизму, він, на початку листопада 1918 року, під час зустрічі з лідером білогвардійців на півдні Росії отаманом Красновим домовився про спільні дії проти більшовиків та про відмову від самостійності України і входження її в білогвардійську Росію як автономію.

Висновок. Таким чином поразка і розпуск Центральної Ради а пізніше проголошення Української держави є етапами становлення державності в нашій країні, а також служить певним історичним уроком для майбутніх поколінь українців.

  

  Література до теми

1.  Історія України (підручник) 10 кл., Кульчицький СВ., Лебедєв Ю.Г., К., Генеза, с.177-189.
2.  Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
3.  Новітня історія України. 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002.

 

 

Основні терміни: Директорія, Трудовий Конгрес.

 

 План

              

1. Утворення Директорії і повалення Гетьманату.
2. Наступ Червоної Армії. Отаманщина.
3. Бойові дії Директорії в 1919 році. Поразка Директорії.

 

1. 14 листопада 1918 року УНС утворив Директорію у складі 5 чоловік, лідерів українських національних партій, з метою організації повстання проти П.Скоропадського. Її очолив В.Винниченко. С.Петлюра організував виступ проти гетьманату підрозділу Українських січових стрільців, дислокованих в Білій Церкві під командуванням Є.Коновальця. Вони розгромили біля села Мотовилівка підрозділ сердюцької дивізії та російських офіцерів.