Історія України

 

3. Причинами поразки українських визвольних змагань в 1918- 1921 роках були: розкол українського суспільства (російське, або частина російськомовного населення не ототожнювали себе з українською державою і відповідно боролося проти УНР чи ЗУНР в рядах білогвардійців, Червоної Армії чи в рядах анархістських загонів); відсутність політичного досвіду в лідерів визвольних змагань; утопізм економічного законодавства, яке в умовах безкінечних бойових дій не виконувалось; відсутність авторитетних органів управління на місцях;  однобока орієнтація на російський соціал-демократизм, потяг до федералізму з Росією; курс на парламентську республіку, в той час як була потрібна в час війни сильна централізована влада; анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість до самостійного державницького життя; невміння зокрема керівників УНР створити регулярні збройні сили; чвари між лідерами національно-визвольних змагань; незацікавленість сусідів України в існуванні незалежної держави.

 

1.  Історія України (підручник) 10 клас., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г., Генеза, 2010, с. 198-221
2.  Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
3.  Новітня історія України ч.І (підручник) 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002
4.  Історія України. Бойко О.Д. –К., 2004

 

 

Основні поняття: воєнний комунізм, Рада Народних Комісарів, ВУНК, боротьбисти.

 

 

1. Перемога Радянської влади в Україні та її діяльність в 1919 році.
2. Становлення однопартійної радянської системи.
3. Політика більшовиків в Україні на початку 1920 року.
4. Радянсько – польська війна в Україні. 
5. Боротьба з Врангелем.

 

1. Щоб черговий наступ на Україну не виглядів як окупація, керівник українських комуністів Х.Раковський звернувся до В.І.Леніна з “Тезами з українського питання”, де йшлось про формальне визнання УСРР як нібито незалежної країни, що і підтримала Реввійськрада Росії в своєму наказі від 30 листопада 1919 року. Але це сталось уже після другого приходу більшовиків в Україну, коли вони сильно обпеклися на нашій землі Уже з приходом в Україну на початку 1919 року більшовики утворили Всеукрревком, а на місцях революційні комітети. (В лютому 1920 року він стане називатись Рада Народних Комісарів на чолі з Х.Раковським. Також виникне Всеукраїнський ЦВК, який очолить Г.Петровський (звідси назва міста Дніпропетровськ). В лютому 1919 року Всеукрревком переїхав у Київ, зробивши його столицею радянської України. Але крім назви цей уряд не мав нічого українського. Державною мовою була російська, адміністративна – також.. В Україні, як і в Росії вводилась політика воєнного комунізму, яка включала в себе проведення повної націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, централізм економічного і політичного життя, введення продрозверстки, заборона приватної торгівлі, скасування товарно-грошових відносин, зрівнялівка в розподілі.    

Продрозкладка найбільше вдарить по сільському господарству, адже за планами В.Леніна саме Україна повинна була нагодувати Росію. По українських селах почались реквізиції збіжжя. Для придушення опору тих, хто чинив опір, було засновано за зразком Росії Всеукраїнську Надзвичайну Комісію, яку очолив єврей Й.Шварц а потім латиш Лаціс.Таким чином Україна опинилась під терором політичної поліції. Результатом дій більшовицької влади вже на літо 1919 року почались масові антибільшовицькі повстання. Проти них виступили навіть отамани пере- біженці Григорєв, Тютюнник, Нестор Махно та інші. В червні-липні 1919 року відбулось 328 повстань. Тому, після розгрому Денікіні, восени 1919 року більшовики діяли уже обачніше.

 

2. Одним з завдань російських більшовиків було підпорядкування і централізація багатоликого лівого руху в Україні. Він був перш за все представлений Українською Комуністичною Партією боротьбистів (УКПб). У березні 1920 року у Харкові на ІV конференції КП(б)У було озвучено угоду про злиття  УКП(б) на чолі з Г.Гриньком, П.Любченко (до речі полтавцем за походженням) та О.Шумським з КП(б)У. Але з 15 тисяч боротьбистів до КП(б)У було прийнято лише 4 тисячі.

Досить сильною серед комуністів України була група так званих демократичних централістів (децистів), очолювана в Росії Т.Сапроновим. Саме в Україні ця група на рівні всеукраїнської конференції в березні 1920 року засудила дії Х.Раковського та Й.Сталіна по створенню концтаборів, мілітаризації економіки і т.п. Розправа була швидкою. Політбюро ЦК РКП(б) розпустило ЦК КП(б)У і призначило тимчасове бюро ЦК. В.Ленін з цього приводу на ІХ зїзді РКП(б) говорив: “Замість повстання боротьбистів, яке було неминуче, завдяки правильній лінії ЦК, чудово проведеній роботі т. Раковським, ми отримали те, що все краще увійшло в нашу партію під нашим контролем, з нашого визнання, а решта зникла з політичної сцени”. Згодом до КП(б)У ввійшли і рештки партії борбистів, яких до цього нараховувалось 7 тисяч осіб. Це сталось у червні 1920 року. Таким чином монопольне право на владу отримала в Україні, дякуючи “дружній” допомозі Росії, КП(б)У як частина Російської Комуністичної Партії (більшовиків), що ніяк не говорить про суверенність України.

 

3. Прийшовши на Україну втретє (і в останнє) більшовики знову запровадили в дію заходи “воєнного комунізму”. Так, в січні 1920 року Рад нарком РСФСР (а де ж тут український суверенітет), утворив Українську трудову армію для відбудови народного господарства. Для вилучення зерна у селян