Історія України

 

2. Районом бойових дій на південно-західному напрямку були Галичина, Буковина і Прикарпаття. Командуючий російським Південно-Західним фронтом Олексій Брусилов 23 (10) серпня 1914 року розпочав наступ, який отримав назву “Галицька битва”. В цій битві з обох сторін приймало участь 1,5 мільйонів чоловік. Російські війська здобули перемогу, захопивши Східну Галичину, Буковину та місто Перемишль. До речі в цих боях відзначився льотчик Петро Нестеров, який першим у війнах здійснив повітряний таран австрійського літака біля міста Жолкова (Львівщина) де і загинув. Австро-Угорська армія втратила 400 тисяч солдатів, з яких 100 тисяч полоненими.

Українці Західної України спочатку прихильно зустріли російські війська. Але, з їх приходом розпочались арешти уніатських священників. Зокрема, керівник Української Греко-Католицької церкви Андрій Шептицький був вивезений до Києва а потім до Суздаля. Також закривались українські друкарні, буковинці і галичани десятками тисяч вивозились в глиб Росії. Також 200 уніатських церковних громад були закриті і перетворені в російські православні церкви.

2  (19 квітня) травня  1915 року німецькі війська розпочали наступ в районі Горлиці (південь від Кракова). До осені 1915 року російська армія залишила значні території до лінії Чернівці – Рига. Російська армія понесла значні втрати, особливо в період відступу. На осінь 1915 року її втрати становили 3 мільйони чоловік. З цього часу розпочинається позиційна війна.

З приходом австро-угорських військ західно українці потрапили під новий терор. Зокрема, були закриті православні парафії, що раніше відкривались росіянами. Було утворено 21 концтабір для військовополонених і тих, хто співробітничав з росіянами. 

В Наддніпрянській Україні, зі своєї сторони, росіяни 9 січня 1915 року заборонили всі україномовні видання (це право було вибороте українцями під час першої російської революції).

4 червня 1916 року, з метою надання допомоги союзникам, Олексій Брусилов організував наступ Південно-Західного фронту. До осені 1916 року російські війська зайняли територію до лінії Золочів-Галич-Станіслав. Внаслідок цього наступу німці припинили атаки на Верден (Верденська м’ясорубка), Італія-союзниця Антанти врятована від поразки а Румунія вступила у війну на стороні Антанти.

До 1917 року бої на Південно-Західному фронті носили позиційний характер. Лише 31 червня 1917 року була здійснена спроба наступу, яка була зірвана а російська армія, на початку серпня залишила міста Тернопіль та Чернівці.

 

3. З початком війни у серпні 1914 року представники українських національних партій заснували у Львові Головну Українську Раду (ГУР), як єдиний український представницький орган. Його очолив Кость Левицький. Мета – підтримка Австро-Угорщини у війні з Росією з надією в майбутньому отримати певні привілеї для українців. 4 червня 1914 року політичні емігранти з Наддніпрянської України утворили Союз Визволення України (СВУ). Його головою, зі складу організаційної групи 80 чоловік, практично став Дмитро Донцов. Головним завданням було проголошено відродження самостійної Української держави. На даному етапі СВУ планувало співробітництво з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Формами діяльності СВУ були: агентурна робота; спроба організації повстань в підросійській Україні; робота серед 80 тисяч українських військовополонених в концтаборах, дякуючи чому було сформовано дві дивізії “синіх” і “сірих” гайдамаків, які готувались для висадки на Північний Кавказ для боротьби з Росією. Наддніпрянські націонал-демократи, в основному осліплені російським патріотизмом, критично ставились до СВУ. Зокрема С.Петлюра називав їх зрадниками.

В 1914 році за дозволом австрійського уряду в складі австрійської армії було утворено легіон Українських Січових Стрільців(2,5 тис.). Українці ішли в легіон, сподіваючись вибороти незалежність України. Перший бій УСС прийняв у вересні 1914 року біля Ужоцького перевалу під командуванням М.Галущинського. Весною 1915 року стрільці воювали біля гори Маківка з українськими кубанськими козаками, якими керував російський генерал Каледін. В кінці серпня 1915 року УСС вели бої біля річки Стрипа. В цей час був уже полк УСС під командуванням Г.Косака. У серпні 1916 року легіон під командуванням А. Вариводи вів півторамісячні бої біля міста Бережани, де втратив біля тисячі стрільців. Весною 1917 року на горі Лисоня  на честь стрільців поставлений пам’ятник. На фронт стрільці повернулись в лютому 1917 року. На початку липня шість сотень УСС під командуванням М.Тарнавського прийняли участь у бою біля села Конюхи (Бережанщина), де зазнали значних втрат.

 

4. В Наддніпрянській Україні в суспільно-політичному житті виділялись різні підходи у звязку з початком війни. Український соціал-демократ Симон Петлюра в газетній статті “Війна і українці” підтримав участь українців у війні, сподіваючись на поліпшення відношення Росії до українців (до речі він, під час війни був одним з командирів тилового забезпечення Західного фронту). Лідер українських соціал-демократів Володимир Винниченко виступив проти війни, висунувши гасло автономії України. Керівництво Товариства Українських Поступовців закликало українців до нейтралітету у війні. Та хід Першої світової війни активізував український національно-визвольний рух, прискорив українську національну революцію.

 

5. Війна підірвала продуктивні сили Російської імперії, що не могли зупинити ні пропаганда, ні воєнно-промислові комітети (об’єднували 1200 підприємств), ні  Союз земств і міст (обєднання місцевих організацій в імя перемоги). Видобуток вугілля в 1916 році зріс лише на 10%, видобуток залізної руди впав на 20%. Протягом 1914-1916 років в Україні закрилось 1400 підприємств. Валовий збір зерна впав на 200 мільйонів пудів. Причина