Історія України

Зростала кількість страйків. В 1915 році страйкували 50 тисяч робітників України, а в 1916 році – 200 тисяч. З 1914 до 1916 року відбулось 200 селянських виступів. Найбільш гучним був виступ селян волосного центру Нижня Сироватка, Сумського повіту, Харківської губернії, в якому прийняло участь 3 тисячі селян. Подібні настрої були також серед інтелігенції і молоді. 

В серпні 1915 року Микола ІІ оголосив себе головнокомандуючим, тому наступні поразки повязувались з ним. Часто мінялись уряди. Так, за два роки війни змінилось чотири керівники уряду, шість міністрів внутрішніх справ, чотири військових міністри. Зростав вплив на царську сімю Григорія Распутіна. Восени 1916 року Микола ІІ почав схилятись до сепаратного миру з Німеччиною. Але в листопаді 1916 року лідер партії кадетів Мілюков на засіданні Державної Думи сказав: “Що це – дурість чи зрада”. Цими діями царська сімя була дискредитована. Росія ішла до революції.

 

6. 25-27 лютого 1917 року в Петрограді відбулась буржуазно-демократична революція, в результаті якої було повалено царське самодержавство (цар Микола ІІ зрікся престолу), проголошені політичні права і свободи, сформовано при сприянні Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів Тимчасовий уряд (його очолив князь Львов). Але при цьому не вирішувалось питання виходу Росії з війни, не вирішувалось національне питання, не вирішувалось земельне питання, передача влади Петроградською Радою робітничих і солдатських депутатів Тимчасовому уряду породила двовладдя, яке тривало до липня 1917 року.

  Українська Центральна Рада.  Процес українського національного відродження очолила  УЦР, створена 3-4 березня 1917 року у Києві партіями українського спрямування (УСДРП, УПСР, УПСФ та іншими). Центральну Раду очолив Михайло Грушевський ( М.Грушевський (1866-1934 рр.) – український історик, політичний діяч. Закінчив Київський університет. Автор 2 тисяч друкованих праць. В роки Української революції признаний її діяч. Він автор  Конституції УНР і перший Президент УНР, обраний Центральною Радою 29 квітня 1918 року. За поглядами – автономіст (прихильник автономії в складі Росії). Через незгоди в уряді Директорії на початку 1919 року емігрує за кордон. Після громадянської війни повертається в Україну. Працює в Академії наук УСРР. Помер в Кисловодську. Після перевезення в Київ похований на Байковому кладовищі). Програма Центральної Ради передбачала автономію в складі Росії а в майбутньому –незалежність України, тому це була національна революція.

Наростання соціального і національного руху. Формування військових зєднань. Всеукраїнський національний конгрес. Революційні події в Україні весною 1917 року перебували під впливом різних політичних сил, як загальноросійських, так і українських національних. Тому умовно можна сказати, що в Україні було трьохвладдя: влада Тимчасового уряду в лиці губернських комісарів і загальноросійських буржуазних партій, Рад робітничих і солдатських депутатів (перші ради виникли в березні 1917 року в Харкові, Кременчуці, Полтаві та ін.містах), Центральної Ради в лиці українських політичних партій. Зокрема у квітні 1917 року була заснована ще одна українська партія (УПСР). Українські національні партії організували 19 березня в Києві велику маніфестацію на підтримку автономії України, в якій взяло участь біля 100 тисяч чоловік. Водночас ішов процес формування військових зєднань. Якщо на сході України більшовики формували червоногвардійські загони, то українські політичні сили здійснювали українізацію війська. Перший Український полк ім.. Богдана Хмельницького під командуванням Ю.Капкана був сформований 17 травня 1917 року.

З 6 по 7 квітня 1917 року в Києві працював перший Український національний конгрес. Учасниками конгресу було 900 чоловік з різних регіонів, як України, так і від громадських організацій Кубані, Холмщини, Москви, Зеленого клину і т.п. Результатом роботи конгресу стало схвалення вимог автономії України та вибори нового складу ЦР та його голови. Ним знову став М.Грушевський.

 

7. У травні 1917 року відбувся І Всеукраїнський військовий зїзд, який поставив вимогу перед ЦР щодо здобуття  автономії України. На ньому було створено Генеральний військовий комітет для організації українського війська. В кінці травня делегація ЦР на чолі з В.Винниченком відбула до Петрограда за офіційним визнанням автономії України, але отримала відмову. 5 червня 1917 року відбувся ІІ Всеукраїнський військовий зїзд, який підтвердив необхідність створення української армії (хоч проти цього виступали деякі соціал-демократи, зокрема В.Винниченко, який говорив: “Не свої армії нам, соціал-демократам і всім щирим демократам, треба, а знищення всяких постійних армій”). Також цей зїзд наполіг прийняти самочинно, без дозволу Тимчасового уряду, рішення про автономію України. 10 червня 1917 року В.Винниченко проголосив І Універсал (урочисте звернення),  яким Україна оголошувалась автономією.

     Генеральний секретаріат-уряд України. Після прийняття І Універсалу постала необхідність мати виконавчий орган влади. Ним став Генеральний секретаріат, утворений 15 червня 1917 року. Його очолив В.Винниченко. Також до уряду ввійшли: С.Єфремов, С.Петлюра, Б.Мартос, І.Тешенко та інші. Як крайовий орган влади Генеральний секретаріат проводив нерішучу внутрішню політику. Не вирішувались питання націоналізації банків і промисловості, не створювалась ефективна система управління на місцях, не проводилась аграрна реформа, не створювались ефективні збройні сили, час втрачався у безкінечних чварах.

  ІІ Універсал Центральної Ради. Після прийняття І Універсалу і невдалого наступу на Південно-_Західному фронті делегація Тимчасового уряду в складі О.Керченського, М.Терещенка та І.Церетелі прибула до