Історія України

Предмет:

Історія

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

157

Мова:

Українська

Оцінка:

кінець ХVІІ-початок ХІХ століття; культурницький 40-80-ті роки ХІХ століття та політичний-90-ті роки ХІХ-початок ХХ століття. Ідею незалежності України висунуло “Братство тарасівців” в кінці ХІХ століття. В 1897 році у Києві утворилось обєднання громад під назвою “Загальна українська організація”, яку очолили Володимир Антонович, Володимир Лисенко та інші. Мета організації – автономія а потім державність України. В 1900 році в Харкові Дмитро Антонович утворює Революційну Українську партію (РУП). Програма, яку склав Микола Міхновський, називалась “Самостійна Україна”. Головна мета партії – досягнення самостійності України. Такі погляди в той час називались радикальними. В 1901 – 1902 роках відбувся розкол РУПу. Микола Міхновський утворив Українську Народну партію (УНП), яка мала свої філії в Києві, Одесі, Полтаві та інших містах. Ця партія в 1904 році навіть заснувала воєнізовану організацію “Оборона України”, яку очолив Віктор Чеховський. Ті, хто відколовся від РУПу (С.Єфремов, Є.Чикаленко, Б.Грінченко) в 1904 році утворили Українську Демократичну партію (УДП), Українську Революційну партію (УРП), а ліві утворять Українську соціал-демократичну робітничу партію за зразком російських соціал-демократів. УСДРП очолить спочатку Микола Порш. Після російської революції 1905-1907 років більшість партій, крім УНП та УСДРП припинять існування в умовах репресій. На їх основі утвориться напівлегальне культурницьке обєднання Товариство Українських поступовців, яке обмежиться пропагандою відродження української мови та культури. Його керівником стане Михайло Грушевський.

Також на теренах України був представлений російський соціальний рух (соціал-демократи, більшовики, есери), які пропагували збереження єдиної Російської держави на території України, польський – відстоювали ідею відновлення історичної території Польщі до 1772 року і єврейський – Загальний єврейський робітничий союз, або БУНД, який діяв в контакті з РСДРП.

Література з теми

Історія України (підручник), 10 кл., Кульчицький С.В., Лебедєв Ю.Г., К., “Генеза”, 2010, с.20-38.
Історія України (підручник для ВНЗ0, колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
Новітня історія України ч.І (підручник), 10 клас, Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002.
Історія України. Бойко О.Д. – К., 2004.

Тема 3: Російська буржуазно-демократична революція 1905-1907 років та її вплив на Україну.

Основні терміни: революція, Державна Дума, політичні репресії.

План

Події російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр.в Україні.
Державна Дума. Поразка російської революції.
Реформи в Австро-Угорській імперії і їх вплив на Західну Україну.

1. Після поразки Росії у війні з Японією (1904-1905 рр.) 22 (9 січня) (старий стиль, юліанський календар, ним користувалась Росія. Новий стиль, григоріанський календар, ним користувалась Австро-Угорщина – різниця 13 діб) 1905 року в Петербурзі відбулась демонстрація робітників, яка була розстріляна біля Зимового палацу (царська резиденція). Це і було початком революції, яка повинна була вирішити наступні питання: повалення самодержавства, ліквідація поміщицького землеволодіння та кріпосницьких пережитків, надання політичних прав і свобод та вирішення національного питання. В загальноросійському страйку, в зв’язку з подіями в Петербурзі прийняли участь робітники українських міст Києва, Харкова, Кременчука, Полтави та інших міст.

Очолити революцію бажали ряд новостворених партій. Найбільш чисельними були соціал-демократичні партії. Вони, крім економічних вимог, ставили політичні: надання громадських свобод, скликання Установчих зборів а то й повалення самодержавства.

Протягом січня-березня 1905 року в Україні відбулось 180 страйків, в яких прийняло участь 170 тисяч робітників.

За прикладом робітників відбулись селянські виступи ( підпали маєтків, захоплення хліба, худоби і т. п. Часто виступи супроводжувались сутичками з поліцією, як, наприклад, в селі Долматівка, Дніпровського повіту. Влітку 1905 року селянськими виступами було охоплено 70% губерній України, зруйновано 300 поміщицьких маєтків.

В революцію активно включилось і студентство, за що уряд закрив Київський університет і відмінив святкування 100-річчя заснування Харківського університету.

Опорою влади були армія і флот. Але в червні 1905 року спалахнуло повстання на панцернику “Князь Потьомкін-Тавричеський”, який стояв на рейді біля Одеси. Приводом до нього було смертельне поранення офіцером матроса Г.Вакуленчука. Його товариш Афанасій Матюшенко закликав до розправи над офіцерами. Матроси, повставши, підняли червоний прапор і пішли до Одеси, де їх підтримали робітники (нині, на місці, де з часів СРСР стояв пам’ятник повсталим потьомкінцям, стоїть пам’ятник російській імператриці Катерині ІІ). Поховавши товариша повсталі моряки вийшли в море. Чорноморська ескадра, послана на придушення повстання, відмовилась стріляти у своїх товаришів-матросів. Згодом екіпаж панцерника здав свій корабель румунським властям в порт Констанца.

У жовтні 1905 року відбувся загальноросійський політичний страйк. В Україні в ньому прийняли участь 120 тисяч робітників. В зв’язку з цим 30 (17 за новим стилем) жовтня 1905 року цар Микола ІІ підписав Маніфест, яким дарував: свободу совісті, зібрань, союзів, вибори до Державної Думи. Та ключові питання все ж не вирішувались, тому виступи робітників, селян і військових продовжувались. 12 листопада 1905 року в Севастополі відбулось повстання на крейсері “Очаков” яке очолив лейтенант Петро Шмідт (пізніше буде розстріляний). 16 листопада 1905 року в Києві відбувся виступ військових саперів під керівництвом підпоручика Бориса Жаданівського (був поранений, відсидів у в’язниці до 1917 року, загинув у Криму у боях за більшовитську владу в 1918 році). Ці повстання були жорстоко придушені. На початку грудня відбулось повстання в Москві, яке було підтримане робітниками міст сходу України та Донбасу. Але і ці повстання зазнали невдачі.