Історія України

У третьому розділі йдеться про ключові події, пов’язані з Українською національною революцією 1917-1921 років. Ключовими подіями цього періоду були: становлення суверенної Української держави; боротьба за збереження Української державності в 1918-1921 роках. Також розглядаються здобутки культури України в цей історичний період.

Четвертий розділ: “Українська СРР в умовах непу (1921-1928 рр)” розповідає про внутрішнє і міжнародне становище України, її статус у складі новоутвореного в 1922 році СРСР та економічне становище України в зв’язку з введенням непу. Також дається уявлення про українізацію та інші процеси, які відбувались в культурному житті та в становищі релігії.

В п’ятому розділі: “Закріплення Радянської влади в Україні (1929-1938 рр.)” розглядається перехід до індустріалізації, колективізацію на селі та голодомор 1932-1933 років як геноцид проти українського народу. Також дається уявлення про сталінські репресії, становище культури та таке явище, як “Розстріляне Відродження”.

Шостий розділ: “Західноукраїнські землі в 1921-1939 рр.” розкриває економічне, політичне та соціальне становище західноукраїнських земель а також процес національно-визвольних змагань у цьому регіоні.

Сьомий розділ: “Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр)” дає уявлення про плани держав Європи щодо України, хід війни і ціну, яку заплатив український народ в цій війні.

Восьмий розділ: “Україна в перші повоєнні роки (1945-початок 50-тих років) розповідає про внутрішньополітичне та економічне становище республіки в даний період, боротьбу ОУН-УПА на Правобережній та в Західній Україні а також про становище в культурній сфері.

Девятий розділ: “Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953-1964 рр) розповідає про політичне, економічне становище в даний період, про хрущовську “Відлигу” та реформи, які мали місце в цей період. Також мова йде про становище культури, посилення “русифікації” і зародження дисидентського руху.

У десятому розділі: “Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-тих – початок 80-тих років)” розповідається про застійні явища в житті суспільства, зростання економічної кризи та активізацію дисидентського руху.

Одинадцятий розділ: “Розпад СРСР і проголошення незалежності України (1985-1991 рр)” розкриває передумови та причини розпаду СРСР і проголошення незалежності України в 1991 році.

У дванадцятому розділі: “Україна в умовах незалежності” розкривається процес становлення незалежності Української держави.

 

2. В 18-19 столітті в розвинутих країнах Європи відбувався перехід від традиційного до індустріального суспільства в основі якого стали ринкова конкуренція, приватна власність і вільнонаймана праця. Цей перехід характеризується через призму модернізації. Модернізація – зміни відповідно до сучасних умов, осучаснення, оновлення чогось.

В Україні модернізація відбувалась з 19 століття. Вона йшла як революційним так і реформаторським шляхом. В ході неї ліквідовувались феодальні пережитки (кріпацтво) і зароджувались нові відносини, в яких людина ставала вільнішою, мобільнішою. Суспільство вступило в стан соціальної мобілізації.

Риси модернізації: економіка – впровадження нових технологій, поділ праці, розвиток ринку; соціальна сфера – формування нового типу людини (підприємця), зростання мобільності населення, перехід від великої патріархальної родини до малої сімї; політика – виникнення централізованих держав, бюрократизація управління, залучення мас до політичного життя, встановлення демократії; духовна сфера – утвердження світської системи цінностей, набуття освітою масового характеру, зростання побутового, культурного, правового рівня населення; психологічна сфера – нові засоби комунікації, пробудження національної свідомості.

Одним із наслідків модернізації було пробудження національного життя: інтересу до минулого свого народу, його історії, усної творчості, поява національної літератури, школи і навіть політичних партій, які порушували питання про свою державність. Цей процес називається національне відродження. У ході нього етнос починає усвідомлювати себе як нація. Національне відродження в Україні  пройшло три фази – академічну (наукову), культурницьку (пропаганда української культури) і політичну (формування українських політичних партій що ставлять мету створення  Української держави).

 

1.  Історія України (підручник), 10 клас., Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г. Генеза, 2010., с.4-8.
2.  Історія України  (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
3.  Новітня історія України ч.І (підручник), 10 клас., Турчанко Ф.Г. Генеза, 2002.
4.  Історія України. Бойко О.Д. –К., 2004.

 

 

Вимоги до рівня підготовки студента по розділу:

Студент (студентка)  визначає хронологічну послідовність явищ економічного, політичного і культурного життя, утворення політичних партій та рухів;

показує на карті території українських земель, регіони піднесення визвольного руху, райони виступів робітників, селян і військових у 1905-1907 роках;

описує прояви індустріалізації та модернізації суспільного життя на початку ХХ століття;

характеризує і порівнює прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України та західноукраїнських земель між собою, а також з аналогічними західноєвропейськими;

характеризує політизацію визвольного руху, основні події російської революції на українських землях;

узагальнює основні факти щодо проведення столипінської аграрної реформи та формує власну оцінку;

аналізує програми та діяльність політичних партій і дає їм власну оцінку;

називає та конкретизує фактами основні риси розвитку духовного життя;

описує явища і пам’ятки культури цього періоду;