Історія України

Кінематограф. В 20-тих роках було збудовано Одеську кінофабрику і розпочато будівництво Київської. В ці роки в Україні було біля 500 кінотеатрів. Однією з зірок німого кіно стала Віра Холодна, за походженням полтавчанка. З кінця 20-тих років в кіно плідно працює Олександр Довженко, який в 1927 році зняв фільм “Звенигора”, а в 1929 – “Арсенал”.

Релігійне життя. Більшовики оголосили релігію історичним пережитком. В умовах боротьби влади з релігією і церквою 11 жовтня 1921 року утворюється Українська Автокефальна (незалежна) православна церква з метою будівництва незалежної від Російської православної церкви своєї української. Митрополитом УАПЦ став Василь Липківський. Служба в ній велась зрозумілою українською мовою на відміну від старослов’янської. Керівництво церкви вибиралось демократично, за участю віруючих. За автокефалістами пішло 7 мільйонів парафіян, але більшість залишилась під російською церквою. З 1928 року влада почала жорстко переслідувати автокефальну церкву.

 

1. Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.239-251.
2. Історія України (підручник для ВНЗ). колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
3. Історія України. Бойко О.Д., -К., 2004.

 

 

Студент (студентка) визначає хронологічні межі періоду в Україні;

описує та порівнює зрушення у повсякденному житті різних верств українського населення;

визначає сутність політики колективізації, розкуркулення;

узагальнює факти голодомору в Україні, дає їм оцінку, доводячи, чи це є геноцид українського народу, чи просто голодомор;

характеризує культурні процеси в Україні цього періоду;

дає оцінку репресіям 30-тих років і доказує, чи можна оправдати дії Сталіна того періоду.

 

 

Основні терміни: індустріалізація, колективізація, розкуркулення, голодомор – геноцид.

 

 

1. Сталінська індустріалізація України. 
2. Запровадження колгоспного ладу в Україні.
3. Голодомор 1932 – 1933 років, його наслідки.

 

1. У грудні 1927 року ХV зїзд ВКП(б) взяв курс на індустріалізацію народного господарства. Причини індустріалізації наступні: економічні – відсталість СРСР від передових країн світу; політичні – ВКП(б) вважала, що потрібно опиратись на підтримку робітничого класу, а значить збільшувати їх кількість; стратегічні – віра в можливість побудови комунізму в одній окремо взятій країні для чого потрібна високорозвинена промисловість.  З 1928 року економіка СРСР почала розвиватись згідно п’ятирічного плану, що свідчить про перехід від підтримки вільної ринкової економіки у вигляді НЕПу до одержавленої економіки. Приріст продукції планувалось довести до 20% на рік. Та з кінця 1929 року почалась “над індустріалізація”(форсована індустріалізація) – різке збільшення темпів виробництва (за наказом Й.Сталіна 40-45% в рік). Кошти для індустріалізації планувалось взяти у непманів, через конфіскацію їхнього бізнесу, в селян – через залучення їх в колгоспи і вилучення продовольчих запасів для продажу за кордон, в робітників – через недоплати їм зарплат, через продаж за кордон цінностей і т.п.

Особливістю індустріалізації в Україні в першій п’ятирічці (1928 – 1932 рр.) було виділення 20% капіталовкладень від вкладень всього СРСР. З 1500 підприємств, 400 будувались в Україні (наприклад: Дніпрогес, Криворіжсталь, Азовсталь, ХТЗ, Краматорський завод важкого машинобудування і т. п. Насправді ж реальні прирости виробництва в рік становили 16 – 18 %. Це в той час коли в 1932 році було оголошено, що п’ятирічка виконана за чотири роки і три місяці. В другій п’ятирічці  (1932/33 – 1937/38 роки) Україна отримала менше коштів на індустріалізацію, так як більшість коштів направлялась в Сибір і на Урал в зв’язку з наближенням війни в Європі.

Наслідки індустріалізації для України: УСРР (з1936 року УРСР) з аграрної перетворилась на індустріально-аграрну; індустріалізацією був закладений адміністративно-командний стиль управління економікою. Україна наповнилась шкідливим для екології виробництвом; прискорений розвиток важкої промисловості привів до занепаду легкої і харчової промисловості; посилилась урбанізація (кількість жителів міст зросла вдвічі); Україна повністю втратила економічну самостійність так як значна частина збудованих підприємств обмежувалась виробництвом сировини і напівфабрикатів, в той час як подавляючи частина завершеного виробництва знаходились в Російській Федерації. Для порівняння, підручник з історії Росії для 11 класів, видання 2007 року (автори Н.В.Загладін та інші) називає лише два і то позитивні наслідки індустріалізації для Росії – створення могутньої індустріальної бази і модернізація армії.

 

2. До 1929 року в українському селі були різні форми господарювання: індивідуальні куркульські, середняцькі і бідняцькі (таких було більшість), так і колективних (комуни, артілі (колгоспи), ТСОзи і т.п. В кінці 1929 рокурозпочалась суцільна колективізація, тобто насадження однієї колективної форми господарювання – артілі. Причини колективізації: економічні – проведення індустріалізації вимагало великих коштів, тому вирішено було взяти їх у селян, політичні – з погляду марксистів –селянин дрібний власник, а значить є ворогом пролетаріату. Мета колективізації,