Історія України

Предмет:

Історія

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

157

Мова:

Українська

Оцінка:

у Відні на основі Української Військової організації. Її очолив Євген Коновалець, колишній командир армії УНР. Більшість учасників організації – галицька молодь. Після вбивства Є.Коновальця сталінським агентом Романом Судоплатовим в 1938 році ОУН розкололася на дві течії: бандерівці (керівник С.Бандера) і мельниківців (керівник А.Мельник). Ідеологічною основою ОУН була теорія “інтегрального націоналізму” Д.Донцова. Її суть – зусиллями всіх націй, які проживають в Україні вибороти її незалежність. Організація нараховувала біля 20 тисяч осіб. Методи боротьби сприймались різноманітні, включно з терористичними актами, саботажем і т. п. До 1939 року оунівці здійснили 62 замахи, в ході яких було вбито 25 поляків (серед яких комісар львівської поліції Є.Чеховський), 36 українців (польських прислужників, яких називали “хруни”), 1 росіянин (працівник радянського консульства у Львові О.Майлов, як помста за організацію голодомору в Наддніпрянській Україні) і 1 єврей. Польська влада переслідувала оунівців. Зокрема, з 17 червня 1934 року почав діяти концтабір у Березі – Куртузькій (нині територія Білорусії) де знаходилось 4500 українців.

У Румунії було кілька українських партій. Одна з них, організація “Визволення” розгорнула роботу з програмою одержавлення економіки і приєднання до УСРР, але належної підтримки у населення не отримала. Більшу популярність мала Українська національна партія, утворена в 1927 році. Її керівником став В. Залозецький. На початку це обєднання було ліберальним і схильним до компромісів з румунською владою. Але в 30-ті роки в партії почало формуватись молодіжне радикальне крило, на зразок оонівського. Тому в 1938 році, з приходом в Румунії до влади військових, ця партія була заборонена.

У Закарпатті тривалий час самостійних українських партій не існувало, хоча як і раніше, існував русинський (москвофільський) рух, який зводився до переконання, що русини це росіяни, і українофільський рух, який схилявся до пропаганди державності українців. Кардинальні зміни відбулись після подій 1938 року.

4. За Мюнхенським договором, який був підписаний між Німеччиною та Англією і Францією у вересні 1938 року, частина Чехословаччини переходила до Німеччини, Словаччина отримувала формальну незалежність. В цих умовах українці Закарпаття почали вимагати автономії, з чим Чехословаччина погодилась. 11 жовтня 1938 року Закарпаття отримало самоврядування, яке очолив Августин Волошин. Новостворений уряд розпочав українізацію освіти та інші заходи. Але 20 листопада 1938 року угорські війська розпочали наступ на Карпатську Україну. Та все ж , з певних міркувань, А.Гітлер заборонив Угорщині продовжити цей наступ, що підняло його авторитет серед закарпатців. В лютому 1939 року на виборах до місцевого парламенту представники українських політичних сил здобули 86% голосів виборців. Почалось формування Карпатської України та її збройних сил “Карпатської Січі”. Та в березні 1939 року , після окупації Чехії, Німеччина дала згоду Угорщині на окупацію Карпатської України. В ніч на 14 березня 1939 року відбулось вторгнення угорських військ. 15 березні 1939 року в місті Хуст Андрій Волошин проголошує незалежність Карпатської України всупереч забороні зі сторони А.Гітлера. Приймається символіка цієї країни (прапор синьо-жовтий, герб-тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”). 15-17 березня 1939 року 5-тисячна “Карпатська Січ” веде нерівний бій з 40-тисячним угорським військом. В ході боїв загинуло біля 2 тисяч українців. Таким чином Карпатська Україна, хоч і потерпіла поразку, але першою в Європі вчинила супротив зовнішньому агресору в лиці союзника Німеччини, Угорщині. Керівник Карпатської України Августин Волошин довгі роки буде перебувати у фашистських а потім у радянській в’язниці де і буде закатований у Бутирській тюрмі в 1945 році. 15 березня 2002 року посмертно отримає звання Героя України, яке в нього чомусь не за -бирають, на відміну від Степана Бандери І Романа Шухевича з поясненням, що ті не були на той час громадянами України. Так і Августин Волошин на той час ним не був.???

Література до теми

Новітня історія України (підручник) ч.І., 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2002, с.316-341.
Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
Історія України. Бойко О.Д. – К., 2004.

Розділ VІІ: Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) Велика Вітчизняна війна (1941 – 1945 рр.)

Студент (студентка) визначає послідовність подій Другої світової війни;

характеризує геополітичні плани СРСР та Німеччини щодо України;

порівнює ставлення до війни в українських землях;

описує головні події Другої світової війни;

характеризує різні течії антинацистського руху Опору в Україні;

визначає причини створення УПА;

оцінює внесок України у перемогу антигітлерівської коаліції;

розповідає про наслідки війни для України.

Тема 19: Початок Другої світової війни та зміни кордонів України

Основні терміни: українське питання, пакт, радянізація.

План

Україна в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.Радянсько-німецький договір про ненапад.
Початок Другої світової війни та вступ Червоної армії на територію Західної України.
Захоплення СРСР Бессарабії і Північної Буковини.
Радянізація західних областей України.
Становище в УРСР в 1939 – 1941 роках.

1. Напередодні війни українські землі знаходились в складі п’яти держав, що мали різний соціальний устрій. Це був дестабілізуючий чинник, який перетворював “українське питання” в козир в дипломатичній грі. (Українське питання- питання про місце і роль України у внутрішньому житті