Історія України

 

2. А.Гітлер, на шляху до війни в Європі, вирішив спочатку підписати договір про ненапад з СРСР. СРСР, відчуваючи свою неготовність до війни в даний час, отримавши обіцянки Німеччини, про поширення впливу СРСР на Балкани, на Балтику і про відмову А. Гітлера сприяти створенню “Великої України” 23 серпня 1939 року підписав з Німеччиною договір про ненапад терміном на 19 років. (Пакт від латинського пактум – міжнародний договір великої політичної ваги). До нього прикладався таємний протокол про розмежування сфер впливу в Східній Європі. Цей договір підривав відносну стабільність в Європі і практично показав, що зачинщиками Другої світової війни  є рівнозначно як СРСР, так і фашистська Німеччина з її союзниками. 

Альтернативна точка зору. Підручник “История России” для 11 класів, від 2007 року, за авторством Н.В.Загладіна, хоч і показує ганебність цього договору але з іншої сторони говорить, що “у советского руководства не было другого выбора».

 

3. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Англія та Франція, будучи союзниками Польщі, стали на її захист. Далі події почали розгортатись згідно “пакту Молотова - Ріббентропа”. Польська армія змушена була відступати. Згідно домовленостей Червона армія, під лозунгом “братерської допомоги” повсталим робітникам Польщі і братам українцям, 17 вересня перейшла польський кордон. Українським фронтом командував маршал Семен Тимошенко (1895-1970). В поході брало участь 1 млн. червоноармійців. Поляки, воюючи проти німців, майже не чинили опору червоноармійцям. В складі польської армії воювало майже 200 тисяч українців. Подекуди виникала сутички. Загальні втрати Червоної Армії склали 795 убитими, 10 танків, 35 автомобілів, 5 гармат і 2 літаки. 17 вересня Червона армія захопила Тернопіль а 22 – Львів. В полон було взято 304 тисячі польських солдатів і офіцерів. Українських солдатів  відпускали додому а польських в радянські концтабори. На жаль, останній типовий підручник з “Історії України” (автори О.І.Пометун і Н.М.Гупан) з якихось причин упустили той факт, що 15 тисяч польських офіцерів були розстріляні НКВС в Катинському лісі під Смоленськом, під Харковом і Києвом. Червоній армії в Західній Україні було наказано, не чинити кривд, тому спочатку їх прихід був зустрінутий позитивно. Але подальші дії, і зокрема, підписаний 28 вересня 1939 року Договір про дружбу і кордони між Німеччиною і СРСР, насторожили західноукраїнців. Цей договір розділив західноукраїнців, адже Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя відійшли до Німеччини. Та все ж певний час доброзичливе ставлення зберігалось. Цьому сприяла також конфіскація земель у польських поміщиків.

Після включення Західної України до СРСР постало питання про захоплення в Румунії Північної Буковини і Бессарабії. Перш за все В.Молотов, (народний комісар зовнішніх справ СРСР) заявив, що СРСР ніколи не визнавав  захоплення Румунією Бессарабії (березень 1940 року). Німеччина, зв’язана подіями на Західному фронті, не підтримала на даному етапі свого союзника, пообіцявши вирішити цю проблему пізніше. Тому, після ультиматуму СРСР, 28 червня 1940 року румунський уряд згодився передати ці території СРСР. В Бессарабію і Північну Буковину ввійшла Червона армія під командуванням Г.Жукова. 2 серпня 1940 року Верховна Рада СРСР прийняла рішення про приєднання Північної Буковини і Південної Бессарабії до УРСР. Від УРСР була забрана Молдавська Автономна РСР (сучасне Придністровя в Молдавії), і 15 серпня 1940 року утворено Молдавську РСР.

 

4. Спочатку нова влада здійснювала певні позитивні дії, що підтримувалось західноукраїнським населенням. Перш за все, в Західній Україні було створено шість областей: Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську. На території Північної Буковини – Чернівецьку а на Півдні Бессарабії- Ізмаїльську. Позитивні ператворення: націоналізація промисловості, що належала полякам і євреям; переселення міської бідноти у будинки колишніх багатіїв; безкоштовне медичне обслуговування; розширення українських шкіл; експропріація землі у поміщиків і передача її бідним селянам; подолання безробіття через звільнення робочих місць від поляків і румунів. Найбільш позитивним явищем було обєднання всіх українських земель в одній території.  

Але згодом радянська влада, зміцнивши свою позицію, розпочала нав’язувати місцевому населенню свою ідеологію, яка дістала назву радянізація. Вона проявилась в наступному: була заборонена діяльність українських і польських політичних партій. (Лише ОУН, перебуваючи у підпіллі, продовжила боротьбу); в 1940 році в Західній Україні були проведені вибори до Рад різних рівнів, які були безальтернативними; відбулась націоналізація промисловості і продовження елементів індустріалізації за радянським зразком; здійснена аграрна реформа з конфіскацією польського поміщицького землеволодіння і передачею земель біднякам, але при цьому розпочалось створення колгоспів. На 1941 рік колгоспами було охоплено 13% сільських господарств; ув’язнення політичної