Історія України

До середини липня 1941 року глибина вторгнення в Україну склала 400-600 кілометрів. Вже 16 липня А.Гітлер проголосив про приєднання до Третього рейху України, Білорусії і Прибалтики.

 

3. За умов війни влада розпочала заходи з мобілізації людських і матеріальних ресурсів. Кроки мобілізації: призови до діючої армії (за липень-серпень 1941 року мобілізовано 2,5 млн. чоловік, значна частина добровольців; створення народного ополчення з людей, що не підлягають призову з різних причин (до ополчення вступило 1,3 млн. чоловік, які будували оборонні рубежі а то й брали участь у боях); створення винищувальних батальйонів (групи для боротьби з парашутистами і диверсантами). В ці групи вступило 374 тисячі чоловік; розгортання навчання військовій справі серед цивільного населення.

Одночасно ішла перебудова на військовий лад. Підприємства переходили на випуск військової продукції. Наприклад Полтавський ТРЗ почав випускати міни і побудував бронепоїзд “Маршал Будьонний”.

Керівництво СРСР в Україні здійснювало тактику “спаленої землі”, яка передбачала нічого не залишати ворогові. Відступаючі частини Червоної армії зривали мости, спалювали незібрані посіви зернових, зірвали 54 домни на металургійних заводах, затопили шахти. При цьому страждало і населення.  Так, після підриву Дніпрогесу, від водяної хвилі загинули тисячі жителів Запоріжжя.

Водночас проводилась евакуація до східних районів СРСР, якій підлягали: найважливіші промислові цінності і обладнання; цінна сировина і продовольство; кваліфіковані робітники і радянські працівники зі своїми сімями. З України було вивезено тисяча заводів, 30 тисяч тракторів, 125 млн. пудів зерна, 6 млн. голів худоби. Виїхало на схід біля 4 млн. осіб, серед яких були і ті, хто боявся приходу німців. При відступі, особливо з Західної України, у в’язницях, загонами НКВС тотально розстрілювались всі в’язні.

 

4. Червона армія, втративши основні свої сили в прикордонних боях,  відступала. Слід відмітити і героїзм червоноармійців, що визнавали навіть фашисти. 7 липня прорвавши фронт в районі Новоград-Волинського німці вийшли на близькі підступи до Києва. Але місто було оточене трьома лініями оборони, тому з ходу Київ взяти не вдалось. Почалась трьохмісячна оборона Києва (липень-вересень). Крім військ Південно-Західного фронту місто захищали 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення. Безпосередньо обороною міста керував генерал Власов, який за це отримав звання Героя Радянського Союзу (пізніше, опинившись в полоні, очолить РОА Російську Визвольну Армію, воюючи на стороні німців). В якійсь мірі, успішній обороні сприяли і жорсткі заходи Й.Сталіна. 12 вересня 1941 року був виданий наказ про боротьбу з панікерством, за яким, лише в другій половині 1941 року було затримано 638 тисяч осіб дезертирів, з яких 10 тисяч розстріляні. Ще раніше 16 серпня вийшов наказ №270, за яким, командири і комісари, що здавалися в полон, вважалися дезертирами, а їхні сімї заарештовувалися. Сімї червоноармійців, що потрапляли до полону, позбавлялися продуктових карток.

Тим часом  німці, призупинивши наступ групи армій “Центр”, кинули на південь танкову армію генерала Гудеріана. В районі Кременчука прорвалась танкова група генерала Клейста. Вони зєдналися в районі Лохвиці, замкнувши кільце оточення навколо військ Південно-Західного фронту. Лише 17 вересня Ставка Головнокомандуючого дозволила залишити Київ. 19 вересні 1941 року у місто увійшли німці. Командуючий фронтом М.Кирпоніс втратив контроль над відступаючими частинами і сам загинув в урочищі Шумейкове (село Дрюківщина) на Полтавщині. Майже 600 тисяч червоноармійців потрапили до полону. Ціною великих зусиль вдалось відновити Південно-_Західний фронт, але при цьому 25 жовтня було втрачено Харків. На півдні України 73 дні )з 5 серпня по 16 жовтня 1941 року тривала оборона Одеси. При обороні противник втратив біля 200 тисяч осіб. Але подальше просування фашистів до Криму примусило евакуювати оборонців на Кримський півострів. 29 жовтня німці вийшли до Севастополя. З 30 жовтня 1941 року до 4 липня 1942 року тривала оборона цього міста. В боях за місто німці втратили 300 тисяч бійців.

Розгром німців під Москвою у грудні 1941 року зірвав німецький “бліцкриг” (блискавична війна). Тому була проведена Керченсько-Феодосійська операція (30 грудні 1941 –1 січня 1942 року), в результаті якої були відбиті у німців Керч і Феодосія. Але грубі прорахунки командування привели до нищівної поразки Червоної армії в Криму в травні 1942 року. В полон до німців потрапило біля 200 тисяч червоноармійців, була захоплена майже вся техніка.

Одночасно з боями в Криму 12 травня 1942 року розпочинається наступ на Харків. Але Червона армія в районі так званого Барвенківського виступу просунулась лише на 30 км. Противник, вживши заходів, знову оточив війська Південно- Західного фронту, яким командував маршал С.Тимошенко. До німецького полону знову потрапило біля 249 тисяч червоноармійців.

 

5. 22 липня 1942 року німецькі війська захопили останнє українське місто Свердловськ, Луганської області. Таким чином Україна була окупована. Більшість населення України зустріли німців негативно. Але значна частина, через поневіряння в роки