Історія України

Предмет:

Історія

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

157

Мова:

Українська

Оцінка:

Миколаївської, Одеської області.; Кримська (8 квітня – 12 травня 1944 року) – звільнено Крим.; Львівсько – Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року) – оточено 8 німецьких дивізій, серед яких дивізія СС “Галичина” в яку пішли західно українці, щоб не допустити російсько-радянські війська в Західну Україну.; Яссько – Кишинівська (20 – 29 серпня 1944 року) – оточено 18 німецьких дивізій групи армій “Південна Україна”.; Східно - Карпатська (8 вересня – 28 жовтня 1944 року) – розбито групу військ “Хейнріці”, завершено визволення України. Таким чином, в ході наступальних операцій 1944 року Червона армія витіснила німецьку армію з України. 27 жовтня 1944 року було взято Червоною армією останнє велике українське місто Ужгород. Офіційна історія України розглядає прихід Червоної армії як визволення від німецько-фашистських загарбників, як велике свято. Альтернатива. Частина українських істориків і громадськості в цілому вітаючи звільнення України від фашистів, наголошують, що на зміну одним окупантам прийшли інші, радянські, і тому не слід гучно відзначати визволення України, а відзначати у вигляді поминання всіх жертв цієї війни.

3. В 1943 році рух Опору в Україні досяг свого апогею. Радянські партизани розгорнули “рейкову війну”, пускаючи за добу під укіс 10 ешелонів. Кількість радянських месників зростала. У вересні 1944 року на окупованих територіях України діяло 48 партизанських зєднань з чисельністю 70 370 бійців. Від січня до вересня 1944 року партизани вивели з ладу 99 мостів, 1037 поїздів, 1167 паровозів, 6 вузлових станцій. У рейдах прийняло участь 19 партизанських зєднань. Частина радянських партизанів влились в діючу Червону армію. У грудні 1944 року рішенням ЦК КП(б)У було розформовано Український штаб партизанського руху.

Таким чином основним чинником, що спонукав населення до партизанського руху, була жорстокість окупантів. В партизанах і підпільниках перебувало до 220 тисяч осіб. З них 29 удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

В 1943 – 1944 році значно активізувався і український національно – патріотичний рух. У лютому 1943 року ОУН(б) прийняло рішення про перехід до масової збройної боротьби з фашистами, вояками польської Армії Крайової та радянськими партизанами і загонами Червоної армії, тобто всими, хто зазіхає на незалежність України. У липні – серпні 1943 року бійці УПА провели 74 бої з німецькими карателями. В зв’язку з тим, що в ряди УПА вливались представники різних національностей, у серпні 1943 року ОУН(б) проголосило курс на боротьбу з “московсько-більшовицьким і німецьким ярмом за побудову Української самостійної держави”. Замість гасла “Україна для українців” було висунуто гасло – “Воля народу – воля людей”. УПА навіть робила спроби перетягти на свою сторону бійців зєднання С.А.Ковпака. Але узгоджених дій не було, та і вказівки з Москви були чіткими, знищувати і націоналістів. В умовах посилення наступу на Правобережну Україну в червні 1944 року у Львові відбулись переговори між представниками УПА і Вермахту. Сторони уклали компромісний договір, за яким німці погодились передати зброю і боєприпаси в обмін на збирання розвід інформації про Червону армію. У вересні 1944 року німці навіть випустили з концтабору С.Бандеру, Я.Стецька, А.Мельника та інших націоналістів. Але і після цього УПА продовжив бойові операції проти німців. Так у серпні 1944 року загін УПА роззброїв 180 німців, а 15 серпня відбувся бій з підрозділами угорської армії біля села Жабє. Останній бій з німцями відбувся 1 вересня 1944 року в Коломиї. З приходом Червоної армії УПА розпочала проти неї і військ НКВС збройну боротьбу. Так 29 лютого 1944 року група вояків УПА смертельно поранила командуючого 1 – м Українським фронтом М. Ватутіна. У відповідь почалось спалення українських сіл і розстріли жителів цього регіону Найбільша битва відбулась 24 квітня 1944 року в районі села Гурби на Рівненщині, в якій з радянської сторони наступало 30 тисяч бійців НКВС. Бійці УПА втратили біля 2 тисяч вбитими. Але це був лише початок боротьби.

4. З приходом Червоної армії в Крим відбулась депортація (виселення) татар, греків, вірмен та інших народів, що проживали на півострові. 4 липня 1944 року НКВС СРСР завершив вивезення “спец переселенців” з Криму. Було вивезено 225 009 осіб, з них татар – 183 155 осіб, болгар – 12422, греків – 15 040, вірмен – 9 621. Переважна більшість з них (68%) становили жінки і діти. З травня 1944 року по січень 1949 року померло 44 тисячі переселенців. Така ж доля чекала і українців, що перебували на окупованих територіях, так як уже існував наказ за підписом Л.Берії і Г.Жукова щодо цієї спец операції. Але занадто велика кількість українців і героїчна боротьба УПА зірвали цю спробу.

5. У червні 1944 року з ініціативи командування УПА відбулись збори представників українського націоналістичного руху. Була створена Українська Головна Визвольна Рада (вищий керівний орган українського народу). Його очолив Кирило Осьмак (уродженець Шишак, Полтавської області, до 16 травня 1960 року сидів у Володимирській в’язниці, де і загинув). УПА розпочала активні дії по мобілізації вояків. 19 липня 1944 року особистий склад УПА прийняв присягу: “Клянусь боротися за цілковите звільнення від ворога всіх українських земель”. Гаслом бійців УПА стало: “Хай би крові по коліна, лиш