Історія України

В сільському господарстві відновилась діяльність 27 493 колгоспів та 784 радгоспів. Але вони ледве животіли. 66% не мали тяглової сили, тому використовувались корови. Часом до плуга впрягались жінки. Кількість чоловіків на селі скоротилась у 2,5 рази. В 1947 році в колгоспах працювало 793 тисячі дітей. Але все ж до 1946 року колгоспам вдалось відновити 63% посівних площ. 

Поскільки влада була зацікавлена в збільшенні  виробництва сільськогосподарської продукції, то на село посилився тиск. В 1948 році Верховна Рада СРСР ухвалила указ “Про виселення з УРСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя”. Він передбачав виселення таких людей через рішення колгоспних зборів. Норма виробки трудоднів була 150 на рік у дорослих і 50 трудоднів для дітей. За 1948 – 1951 роки було оголошено колгоспними зборами 12 тисяч громадських вироків. Але досягти довоєнного рівня виробництва так і не вдалося. На 1950 рік виробництво в землеробстві склало 91,85% довоєнного рівня.

 

5. Важким випробуванням для українців був голод 1946 – 1947 років, який за рахунком був третім. В зв’язку із малосніжною і морозною зимою 1946 року, та засухою влітку, збір зернових становив 531 млн. пудів, в 3,5 разів менше, ніж в 1940 році. Але влада вимагала збільшення хлібопоставок. М.Хрущов, тодішній керівник компартії України звернувся з листом до керівництва СРСР за допомогою і отримав відмову від Й.Сталіна, який наказав збільшити поставки зерна дружнім комуністичним режимам Болгарії, Румунії, Польщі Чехословаччини та іншим. Відповідальність за хлібопоставки накладалась на голів колгоспів. Але і в умовах репресій план був виконаний лише на 67,9%. В пошуках порятунку від голодної смерті люди вдавались до крадіжок державного майна, дехто ішов до в’язниці, бо там дадуть хоч якусь їжу. Частина людей їхали до Західної України, де ще не всіх загнали в колгоспи, і в людей були певні запаси їжі. Але там їх чекали загороджувальні загони. Лише в червні- липні 1946 року транспортна міліція зняла лише з поїздів 16 тисяч осіб. Частина людей їхали в міста, але і там були жорсткі продовольчі обмеження. Так, в 1947 році серед померлих в містах Донбасу жертвами голодної смерті стали 15% людей. Пік голоду припав на зиму 1946 – 1947 року. Наслідками голоду було: УРСР втратила близько 1 млн. населення; посилились суспільно – політичні протиріччя у республіці, що негативно вплинуло на моральний стан населення; ускладнилась відбудова народного господарства.  На початку 1947 року влада змушена була поступитись. Були надані посівні позики, організовані сільські їдальні для тих, хто працював на польових роботах.

 

6. Рівень життя людей після війни поступався довоєнному. Був дефіцит у всьому в тому числі у житлі. 10 млн. населення не мали даху над головою. Важливою подією була грошова реформа 14 грудня 1947 року. Гроші обмінювались таким чином що, ті гроші, які лежали в ощадбанку, мінялись 1 до 1-го, а ті, що лежали вдома 10 до 1-го. Тобто реформа була явно грабіжницькою.

Також була скасована одночасно з грошовою реформою карткова система.. Але і цей захід мав негативні наслідки, тому що з відміною карток стрімко почали зростати ціни. Вони зросли втричі в порівнянні з довоєнними, а зарплати – вдвічі. Товари в магазинах зявились, а люди їх купити не могли.

З 1949 року життя почало потроху поліпшуватись. Щорічно почали знижуватись ціни на товари широкого вжитку. Особливо помітним це стало в  1950 році, коли зниження цін відбулось на 20%.

Поліпшились і трудові відносини. З 1949 року дозволили переходити на іншу роботу вагітним матерям. Відроджувалось медичне обслуговування населення. Збільшилась до 195 тисяч кількість лікарняних ліжок. На селі становище не надто поліпшувалось. Колгоспники не мали гарантованої грошової оплати праці, не мали відпусток, державних пенсій. Діти в селі не завжди бачили солодощі. Не вистачало людям самих необхідних речей гасу, мила, сірників.

Влада дозволила будувати приватне житло в місті і в селі, але не більше п’яти кімнат з загальною площею не більше 60 квадратних метрів.

 

7. Після приходу Червоної армії в Західну Україну почала відновлюватись радянська адміністрація. У грудні 1945 року у структурі ЦК КП(б)У було створено спеціальний відділ, який координував радянізацію. В Західній Україні  була розгорнута індустріалізація, колективізація і культурна революція. 

Мета індустріалізації: входження краю до промислового комплексу СРСР, модернізація промисловості, освоєння місцевих природних ресурсів, зміна соціальної структури населення. Напрями індустріалізації: реконструкція традиційних галузей, створення нових галузей.

В кінці п’ятирічки