Історія України

Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І. ,Гупан М.Н., К., Освіта, 2011, с.27-40.

Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турченко Ф.Г., Генеза, 2007, с.18-31.

Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.

Історія України. Бойко О.Д., -К., 2004.

 

 

Основні терміни: чорносвитники, депортації, “рейкова війна”, “спец переселенці”.

 

 

1. Початок визволення України та бої за Лівобережжя. 
2. Визволення Києва.
3. Звільнення Правобережної та Південної України. Завершення визволення України.
4. Рух Опору в 1943 – 1944 роках.
5. Ціна перемоги. Примусові депортації з Криму.
6. Становище в західних областях України.
7. Завершення війни. Героїзм українського народу.
8. Культура в роки війни.

 

1. Визволення України від німецьких загарбників розпочалось під час Сталінградської битви. 18 грудня 1942 року було визволено перше українське село Півнівка, Ворошиловградської (Луганської) області. 14 лютого, під час наступу Червоної армії було визволено Ворошиловград, а через два дні Харків. Та згодом , зусиллями німецької групи армій “Південь” під командуванням досвідченого генерала Манштейна, наступ був призупинений. Більше того, отримавши підкріплення, 16 березня 1943 року німці перейшли у контрнаступ, і відбили Харків. Також докладались ними зусилля по утриманню Донбасу. Лінія фронту пролягла по річках Сіверський Донець і Міус.  Так зявився “Міус-фронт”, який повинен був відтягувати німців від основного напряму удару Курської дуги. Саме в цих боях масово почалось примінення в бою мобілізованих чоловіків на визволених, до цього окупованих, територіях України. Цей факт упущений в новому підручнику з Історії України. Точка зору попереднього підручника Ф.Турченка”Новітня історія України” частина 2 на ці події: “У перші ж дні вигнання гітлерівців в українських містах і селах розгорталися мобілізаційні заходи. Але, як і всі інші заходи воєнного часу, мобілізація проводилася надзвичайно жорстокими заходами. Нашвидкуруч мобілізованих юнаків і чоловіків (майже беззбройних і не обмундированих) у складі проривних груп з закликом “змийте вину перед батьківщиною своєю кровю,за те що були в окупації” тисячами кидали в атаку без попередньої артилерійської підготовки. Просування цих груп забезпечували спеціально створені загороджувальні загони “заградотряди” (діяли на підставі наказу Й.Сталіна №227), які розстрілювали всіх, хто відмовлявся йти в атаку”. З 17 липня розпочались важкі наступальні бої Червоної армії на “Міус – фронті”.

Після переможної для Червоної армії битви на Курській дузі Степовий фронт (командуючий І.Конєв) розпочав наступ на Харків. 23 серпня 1943 року Харків було звільнено. З 13 серпня по 22 вересня 1943 року Південний фронт (командуючий  Ф.Толбухін) провів Донбаську операцію по звільненню Донбасу. Південно-Західний фронт під командуванням Р.Малиновського 8 вересня визволив місто Сталіно. Німці відступали досить організовано, при цьому здійснюючи тактику “спаленої землі” за пропозицією генерала Манштейна (цей німецький генерал в 1949 році був засуджений англійським судом на 12 років, але достроково, в 1953 році, вийшов на волю). Червона армія продовжувала наступати в сторону Дніпра і в кінці вересня її частини, на протязі 700 кілометрів вийшли до річки. На правому березі німці організували лінію оборони, яка називалася “Східний вал”. Радянське командування дало наказ переправитись на інший берег негайно на плечах у ворога. Це само по собі передбачало великі жертви. В кінці вересня червоноармійці захопили плацдарми на північ і південь від Києва. Спочатку планувався наступ на Київ з Букринського плацдарму (село Великий Букрин), та виявилось, що у німців тут сильна оборона. Тому було вирішено наступати з Лютіжського  плацдарму (село Лютіж) на північ від Києва. Щоб підняти значимість битви за Дніпро ставка перейменувала фронти в 1-й, 2-й, 3-й,4-й Українські фронти. Наступ розпочався на початку листопада, в умовах осінньої негоди. Уже 6 листопада війська 1-го Українського фронту визволили Київ. Ціною цієї перемоги стала втрата 260 тисяч червоноармійців. За форсування Дніпра 2438 радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу (20% цієї відзнаки за всю війну).

 

2. Київська операція відкрила шлях для подальшого наступу Червоної армії на початку 1944 року. Співвідношення сил на цей час було наступним: Червона армія мала 2,3 млн. чоловік, 28 800 танків,  2 000 гармат, 2 370 літаків; Вермахт мав 1,8 млн. солдатів, 16 800 танків, 2 200 гармат, 1 460 літаків. Військові операції: Житомирсько-Бердичівська (24 грудня 1943- 14 січня 1944 року) – звільнено Київську і Житомирську обл..; Корсунь –Шевченківська (24 січня – 17 лютого 1944 року) - оточено 10 німецьких дивізій.; Ровенсько – Луцька (новий підручник називає місто Ровно(російська назва) а підручник Ф.Турченка  місто Рівне) 27 січня – 11 лютого 1944 року – звільнено міста Ровно (Рівне) і Луцьк.; Нікопольсько – Криворізька (30 січня – 29 лютого 1944 року) – звільнено сировинно багаті регіони.; Березнегувато – Снігурівська (6 – 18 березня 1944 року) – вихід Червоної армії на р. Інгулець і р. Південний Буг.; Проскурівсько – Чернівецька (4 березня – 17 квітня 1944 року) – вихід Червоної армії до передгір’я Карпат.; Умансько – Ботошанська (5 березня – 17 квітня 1944 року) – звільнення частини Правобережної України, вихід на державний кордон СРСР з Румунією; Одеська (26 березня – 14 квітня 1944 року) – звільнення