Історія України

Значні здобутки мало музичне мистецтво. Успішно працювали композитори К.Данькевич, Б.Лятошинський, Ю.Мейтус та ін. Популярністю користувались хорова капела “Думка” О.Сороки, хорова капела “Трембіта” М.Муравського, капела бандуристів під керівництвом О.Міньківського, Державний український народний хор  під керівництвом Григорія Вірьовки. Новий підручник з “Історії України” вилучив матеріали про переслідування композитора К.Данькевича за оперу “Богдан Хмельницький” за те, що в ній недостатньо показано “прогресивну роль у житті українського народу російського царя і бояр”. 

Розвивалось образотворче мистецтво, основною темою для якого була війна. Плідно працювали В.Овчинников (триптих “Бабин Яр”), Л.Мучник (картина “Ми ще повернемось”) та ін.

Особлива увага приділялась кіномистецтву. Діяло три кіностудії: Київська, Одеська і Ялтинська. Фільми, які випускалися, були в основному про війну. Ці “Подвиг розвідника” (режисер Б.Барнет), “Третій удар” (режисер І.Савченко) та ін. Мирній праці присвячені фільми “Сільська вчителька”, “Весна на Зарічній вулиці”, “Педагогічна поема”, “У мирні дні”. Помітним явищем став фільм І.Савченка “Тарас Шевченко”. 

 

4. Для творчої інтелігенції повоєнні роки були важкими, тому що проводились владою ідеологічні компанії. Вони були зумовлені: реакцією на розгортання “холодної війни”, способом культурно-ідеологічної ізоляції радянської держави від “буржуазного Заходу”, формою зміцнення ідеологічного контролю над суспільством, засобом реанімації образу внутрішнього ворога, методом нейтралізації національно-патріотичної інтелігенції. Усе це проявилось в новій компанії, розпочатій в 1949 році і яка отримала назву “космополітизм”. Цей термін тлумачиться як теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії свого народу. Об’єктом нападок стала інтелігенція, яку почали звинувачувати у відсутності патріотизму, але радянського, російськомовного. “Буржуазний націоналізм” і “космополітизм” стали головними ворожими для влади течіями.

 

1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан М.Н., К., Освіта, 2011, с.89-96.
2.  Новітня історія України ч.ІІ, (підручник) 11кл., Турчанко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с.100-111.
3.  Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів., кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
4.  Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.

 

 

 

Студент (студентка) характеризує внутрішньополітичне і економічне становище України в цей період;

описує повсякденне життя та вказує зміни, пов’язані з лібералізацією;

описує прояви лібералізації в усіх сферах життя;

вказує на вплив лібералізації на культуру і духовне життя;

визначає сутність і значення дисидентського руху;

аналізує явища суспільного життя;

доводить, що процеси лібералізації та дисидентський рух вплинули на зростання національної свідомості.

 

 

Основні терміни: відлига, десталінізація, екстенсивний характер виробництва, укрупнення колгоспів, культ особи, політична реабілітація, лібералізація, централізація управління, раднаргоспи, “хрущовки”, стиляги.

 

 

1. Внутрішньополітичне становище України.
2. Стан промисловості і сільського господарства.
3. Соціальне та економічне життя населення.
4. Входження Криму до складу УРСР.
5. Суспільно- політичне життя в 50-60-ті роки. ХХ з'їзд КПРС і початок лібералізації.
6. Реабілітація жертв сталінських репресій.
7. Ставлення в суспільстві до діяльності М.Хрущова.
8. Загострення боротьби в керівництві КП(б)У.
9. Зміни в управлінні господарством.
10. Розвиток промисловості.
11. Аграрна політика в 50-60-ті роки.
12. Нові явища в соціальній сфері. Повсякденне життя населення.

 

1. На початку 50-тих років мало що змінилось в політичному житті. У жовтні 1952 року на ХІХ зїзді ВКП(б) змінилась назва партії. Вона стала називатись КПРС. На цьому зїзді готувались нові репресії проти партійних керівників середньої ланки. Але 5 березня 1953 року Й.Сталін помер. Після його смерті до влади йшов Л.Берія, якому допомагав міністр внутрішніх справ УРСР П.Мешик. Але йому протистояв керівник Львівського управління МВС Т.Строкач, який доповів про змову першому секретарю ЦК КП(б)У росіянину Л.Мельникову. Згодом Л.Берія зняв з посади Л.Мельникова і призначив на цю посаду українця за походженням (вперше в новітній історії України) Олексія Кириченка. Але на початку липня 1953 року Л.Берія був звинувачений в антидержавній діяльності і страчений. Також в Україні був заарештований його поплічник П.Мешик, а на його місце поставлений Т.Строкач. Після цього М.Хрущов почав піднімати українців в різні органи влади СРСР.

Після розгрому групи Берії розпочалась десталінізація (політика відходу від негативних рис сталінізму). Першими ознаками нетерпіння в суспільстві стали повстання в таборах ГУЛАГУ, зокрема в таборах Воркути, у Кенгірському таборі в Казахстані, де значну частину повстанців становили вихідці з Західної України. Десталінізація в суспільному житті проявилась в наступному: початок  реабілітації безвинно засуджених; скасування військових трибуналів військ МВС та особливих нарад, що судили людей без судового розгляду; ліквідація концентраційних таборів; скорочення кількості внутрішніх військ.

 

2.  Україна в роки V п’ятирічки (1951-1955 роки) продовжувала видобувати третину вугілля СРСР. За цей час було збудовано 98 нових шахт, з яких три в Львівсько_Волинському басейні. Дефіцит вугілля почали покривати нафтою і газом в зв’язку з розробкою родовищ в Харківській і Полтавській областях. Зросла енергетична база республіки за рахунок нових електростанцій Луганської, Миронівської, Придніпровської,