Історія України

В галузі медицини значні напрацювання мав хірург М.Амосов, який розробив нові методи лікування серця.

На початку 60-тих років розвинулась наука кібернетика (наука про збереження, передачу і обробку інформації). В 1962 році був створений Інститут кібернетики, який очолив академік В.Глушков.

В 50-60-ті роки продовжило активну працю конструкторське бюро на чолі з О.Антоновим, по будівництву нових літаків ТУ-104 і АН-24. В 60-ті роки активно почала запроваджуватись реактивна техніка.

Лібералізація суспільно-політичного життя позначилась і на гуманітарних науках.  В другій половині 50-тих років почався друк “Української Радянської Енциклопедії” в 16 томах. Почалось видавництво журналів “Економіка Радянської України”, “Народна творчість та етнографія”, “Радянське право”, “Український історичний журнал”. Розширилась тематика досліджень.

 

2. Лібералізація з одного боку пожвавлювала культурне життя України з іншого- продовжувались утиски влади. В 50-ті роки влада почала виділяти на освіту більше коштів, 10% національного доходу, що було найвищим показником у світі. В 1956 році була скасована плата за навчання в середній та вищій школі. Наприкінці 1958 року в СРСР прийнято  Закон “Про зміцнення зв’язку школи з життям ... “, який Верховна Рада УРСР продублювала у квітні 1959 року. Запроваджувалась обов’язкова восьмирічка. Десятирічка перетворювалась на одинадцятирічку. В школах запроваджувалась професійна освіта. Випускники, крім 20% кращих, повинні були два роки пропрацювати в народному господарстві. Також створювалась мережа шкіл-інтернатів. Саме в інтернатах, як вважала влада, є найкращі умови для комуністичного виховання.

В зв’язку з реформою школи не вистачало вчителів, хоч їх і було в 1955 році 343 тисячі чоловік. Тому була введена заочна педагогічна освіта. В результаті на початку 60-тих років у школі працювало 408 тисяч учителів. Також створювались інститути удосконалення вчителів.

Також зростала кількість ФЗУ та технікумів.

Водночас посилилась русифікація освіти. Влада дозволила батькам вибирати мову навчання, проти чого виступили відомі поети М.Рильський і М.Бажан. Ала влада не дослухалась. Більше тогою в 1959 році за наказом Міністерства освіти УРСР російська мова вводилась у школи як обов’язкова а українська – за бажанням батьків. В результаті цих дій на 1966 рік на одну українську школу припадало 190 учнів, а на одну російську – 524.

 

3. Хрущовська “відлига” вплинула  на розвиток літератури і мистецтва. В цей час були опубліковані відомі твори “Тронка” О.Гончара, “Дикий мед” Л.Первомайського, “Кров людська – не водиця” М.Стельмаха, “Вир” Г.Тютюнника, повість О.Довженка “Зачарована Десна”. В цих твора була зроблена спроба вийти за межі шаблонного “соцреалізму”. Плідно працювали поети А.Малишко “Листи на світанні”, П.Тичина “Ми – свідомість людства”, П.Воронько, Д.Павличко та інші.

Одночасно почав формуватись опозиційний культурницький рух. Причинами його формування були: монопольна влада компартійної верхівки, обмеження керівництвом СРСР державного статусу УРСР, гальмування чиновництвом національно-культурного розвитку, надії на будівництво гуманного соціалізму після ХХ зїзду КПРС. Цей рух дістав назву шістдесятники.  Вони зосередили свою увагу на відродженні української культури, пропаганді творів українських митців, дослідження “білих плям” історії, захист української мови. Серед учасників цього руху були Л.Костенко, В.Симоненко, Є.Сверстюк, І.Світличний, І.Драч та інші. Їх відомими творами були: Л.Костенко “Проміння землі”, В.Симоненко “Тиша і грім”, І.Драч “Соняшник”.

В галузі музики плідно працювали Г.Майборода, В.Губаренко, Я.Латинський – автори класичної музики. Відомі композитори – піснярі О.Білаш, А.Філіпченко, П.Майборода, І.Шамо та інші.

Композиторами шестидесятниками, авторами авангардної музики були В.Годзяцький, Л.Грабовський, В.Сільвестров. 

Популярністю користувалися опери “Назар Стодоля” К.Домінчена, “Тарас Шевченко” Г.Майбороди, “Украдене щастя “ Ю.Мейтуса.

Неперевершеними майстрами сцени були актори Ю.Лавров, Є.Пономаренко, Н.Ужвій, К.Хохлов. Серед молодих, зявився актор Б.Ступка.

Зросла кількість фільмів, які знімались на українських кіностудіях, в середньому два десятки на рік. Але ці фільми були російськомовні і сприяли подальшій русифікації України.

В галузі образотворчого мистецтва працювали художники М.Божій, М.Дерегус, Т.Яблонська. Такі художники, як А.Горська, П.Заливаха, В.Зарецький, В.Кушнір, Г.Севру к, Л.Семикіна чинили опір компартійній системі.

На початку 60-тих років зявився в Києві клуб творчої молоді “Супутник” під керівництвом Леся Танюка. В ньому брали участь А.Горська, І.Світличний та інші. Але з 1962 року розпочинається ідеологічний тиск на інтелігенцію. В 1963 році в Києві відбулась конференція з питань культури української мови, яка вилилась в акцію протесту проти русифікації. Але влада взяла курс на стирання відмінностей між націями, на основі “зближення і злиття націй” в єдиний радянський народ, де мовою спілкування є російська. Проти шістдесятників розпочались репресії. Були розкритиковані Л.Костенко, І.Драч. Тому частина шістдесятників змирилась з владою, а інша – продовжувала боротьбу.

 

4. В кінці 50-тих на початку 60-тих років заявило про себе дисидентство. Дисидент це інакодумець. На відміну від шістдесятників, дисиденти поєднували легальні і нелегальні методи боротьби. Наприкінці 1959 року сформувалась Українська робітничо-селянська спілка, яку очолив Левко Лук’яненко. Л.Лук’яненко (1928 р.н.)  працював адвокатом на Львівщині. В 1961 році заарештований і засуджений до страти, яка замінена 15-річним ув’язненням, В 1976 році поселився в Чернігові.В 1977 році знову заарештований і в 1978 році засуджений до 10 років в’язниці і 5 років заслання. В січні 1989 року повернувся в Україну. Учасник національної революції 1989-1991 року, депутат Верховної Ради України ряду скликань, Герой України.